Позашкільний навчальний заклад
центр дитячої та юнацької творчост
(рекомендації по проведенню заняття
в гуртку «Декоративні квіти»
“МАКИ ЧЕРВОНІ, НЕНАЧЕ БЕЗСОННЯ”
м. Комсомольськ
2013
Хмарська Ольга Миколаївна,
керівник гуртка «Декоративні квіти» позашкільного навчального закладу центру дитячої та юнацької творчості Комсомольської міської ради.
Хмарська О.М.. « Маки червоні, неначе безсоння» (рекомендації по проведенню заняття в гуртку «Декоративні квіти») м. Комсомольськ – 2013. – 44 с.
Посібник містить рекомендації до проведення заняття по виготовленню квітки маку для дітей середнього шкільного віку.
Збірник стане в нагоді керівникам гуртків декоративного-вжиткового мистецтва, учителям трудового навчання.
Відповідальна за випуск:
Лаптєва Тамара Миколаївна, директор позашкільного навчального закладу центру дитячої та юнацької творчості Комсомольської міської ради
Затверджено методичною радою позашкільного навчального закладу центру дитячої та юнацької творчості Комсомольської міської ради,
протокол № 2 від 15.01.2013р.
Вступ
Найдосконалішими творіннями природи є квіти. Квітучі домашні рослини перетворюють нашу домівку в квітковий рай, а штучні квіти у вигляді жіночих прикрас, ікебан, різноманітних композицій розвивають естетичний смак, почуття прекрасного.
В даному посібнику розміщені рекомендації по проведенню заняття «Маки червоні, неначе безсоння» в гуртку «Декоративні квіти» Комсомольського центру дитячої та юнацької творчості.
Мистецтво виготовлення квітів і прикрас з таканини доступне кожному. Воно принесе моральне задоволення всім, хто доторкнеться до до таїнств цієї творчості.
Разом з вами ми навчимося виготовляти квітку маку з тканини своїми руками. І я впевнена ми зробимо цей світ ще красивішим та жіночнішим.
Тема заняття: МАКИ ЧЕРВОНІ, НЕНАЧЕ БЕЗСОННЯ
Мета заняття: навчити виготовляти квітку маку з тканини. Розвивати творчі здібності учнів, уміння вибирати головне з декількох джерел, формулювати висновки та власну думку. Виховувати інтерес до минулого рідного народу, старанність, акуратність під час виконання завдань.
Тип заняття: засвоєння нових знань, умінь та навичок.
Вид заняття: групове.
Форма заняття: заняття-мандрівка.
Обладнання: акварельні ілюстрації різних видів маку, макові квіти (пластикові), натуральні макові голівки, вінок із макового цвіту, свічки, рушники з маками, серветки.
Очікуваний результат:
повинні знати:
– особливості будови квітки, основні способи підфарбовування та обробки пелюсток;
повинні вміти:
– вирізати, підфарбовувати, обробляти деталі квітки та складати квітку маку з тканини.
ХІД ЗАНЯТТЯ:
Клас прикрашений маками. Вони скрізь: на дошці намальований вінок із маками, маки у вазі, сплетений із них вінок, квіти на акварелях художника, на вишивках, зроблених учнями та їхніми батьками.
Епіграф:
Він гріє кригу неба іздаля,
мелодія цвітка цього – нехитра,
великий і гарячий, як земля,
ранимий і тендітний, мов повітря.
Не руш його, нехай собі горить,
не руш, бо він подібний до любові.
Він – сміх, він – зойк, він у трагічну мить
нагадує мені краплини крові…
І. Вступна частина:
– повідомлення теми, мети, очікуваних результатів;
– актуалізація опорних знань;
– мотивація навчальної діяльності вихованців.
Керівник: Шановні друзі! Сьогодні ми з вами відправимось у мандрівку до квітучої країни Квітколандії, будемо подорожувати стежиною легенд, поезії, повір’їв, загадок. І ця стежина розповість нам про квітку – символ мужності, витривалості, нескореності.
На Україні росте декілька видів маку: мак вороній, мак дикий, мак-самосійка, мак снотворний, мачок жовтий, мачок рогатий. Не всі вони використовуються людиною в кулінарії, але в народній медицині їхні властивості стали у нагоді.
Ця тендітна квітка описана в стародавніх сучасних піснях, поезії, обрядах, звичаях і, як червона калина, є одним з рослинних символів та оберегів нашого народу (Додаток 2).
ІІ. Основна частина.
Квіти – прикраси нашої планети. Невичерпна краса живої природи надихає нас на створення штучних квітів. Вишукані вогняні маки прикрасять нашу оселю, одяг, зачіску, створять неповторний святковий настрій.
Вважалося, що квітка червоного маку виросла як символ любові і ненависті. Червоні пелюстки – це любов, а чорна серединка – ненависть.
Сьогодні, ми з вами спробуємо поєднати любов та ненависть, утворивши чудову квітку – мак.
Технологічна послідовність роботи
1. Беремо шаблони пелюстки і обмальовуємо їх на апретованій тканині олівцем.
2. Обмальовуємо листя маку на зеленій тканині.
3. Вирізаємо деталі квітки з тканини.
4. Кожну пелюстку квітки підфарбовуємо від черешка до середини фарбою чорного кольору.
5. Формуємо маківку. Кульку з вати обгортаємо зеленим папером, зав’язуємо чорною ниткою. Не відриваючи нитки, нею перетягуємо голівку маку через середину, закріплюючи кожний раз вузлом. Зверху приклеюємо підклейку, оброблену на гумовій подушці.
6. Виготовляємо тичинку: намотане кільце чорних ниток (витків 15) розрізати, кінці ниток змастити клеєм і занурити в білу манку.
7. До маківки прив’язати тичинки так, щоб вони знаходилися вище голівки.
8. Обвити дротики гофрованим папером.
9. Зелене листя приклеїти на обвиті дротики.
10. Зелене листя обробляємо двожильним ножем по дротику з лицьового боку, а зі зворотнього – одножильним ножем наносимо жилки.
11. Пелюстку скласти вдвоє по осьовій лінії лицьовим боком назовні. Вкласти пелюстку згином у згин м’якої танини так, щоб верхівка її знаходилася праворуч. Лівою долонею міцно притиснути пелюстку в тканині до столу, а пальцями правої руки за верхівку разом з тканиною витягуємо пелюстку з-під лівої долоні, повертаючи до себе неначе півколом. Пелюстка набере форму гофрованого човника. З лицьового боку нижній частині пелюстки надаємо булькою якомога опуклішу форму.
12. Прив’язуємо пелюстки, розташовуючи їх один навпроти одного.
13. Стебельце обвити зеленим папером, одночасно закріплюючи листя.
14. Квітка маку готова.
Під час виготовлення квітки маку використовуйте ще й інструкційні карти.
(Додаток 1).
ІІІ. Заключна частина: підведення підсумків, виставка готових робіт. Обговорення, що діти знають, вміють, цінують.
Додаток 1.
Інструкційна карта 1.
Розкроювання і підфарбовування деталей маку.
1. Для виготовлення маку можна брати накрохмалену тканину всіх кольорів і відтінків, крім синіх і голубих. Для пелюсток краще брати батист або шовк, а для листків – сатин.
2. Викрійка маку (мал. 1) складається із п’яти деталей: пелюстки а, пелюстки б для бутона, зеленої підклейки в, яку наклеюють на голівку маку замість маточки, і листка г.
3. Для однієї квітки маку і бутона потрібно вирізати чотири пелюстки а для квітки, два пелюстки б для бутона, одну зелену підклейку в і по два листки.
4. Сухі пелюстки червоного маку біля основи підфарбувати чорною тушшю (мал.. 2), а білого і рожевого маку – фіолетовою тушшю.
Мал. 1. Квітка маку Мал. 2. Підфарбовування
і його викрійка. пелюсток маку.
Інструкційна карта 2
Виготовлення серцевини маку.
1. Узяти шматок вати і закрутити його кінцем дроту завдовжки 15 см так, щоб волокна вати йшли в горизонтальному напрямку (мал. 3).
2. Закріпивши дріт, кінці вати з’єднати й утворити з неї кульку.
3. Обгорнути кульку з вати зеленим гофрованим папером і зав’язати внизу чорною ниткою № 10.
4. Не відкриваючи нитку, переплести нею головку маку через середину, щоразу закріплюючи вузлом.
5. Зайвий папір обрізати.
6. Тичинки зробити із товстих накрохмалених вишивальних чорних ниток завдовжки 6.
7. Кінці ниток на 1 см умочити у клей, а відтак – у білу манну крупу.
8. До серцевини маку прив’язати нитками так, щоб вони знаходились вище від голівки (мал. 4). У червоних маках пилок на тичинках роблять білий, а у світлих – зелений або жовтий.
Мал. 3. Виготовлення Мал. 4. Прикріплення серцевини маку. тичинок макової
голівки.
Інструкційна карта 3
Гофрування і складання маку.
1. Кожну пелюстку маку а/б прогофрувати пінцетом або гарячим одинарним різцем спочатку з одного, а потім з другого боку. Складочки робити до центру (мал. 5).
2. Підклейку в булькувати гарячою булькою на м’якій гумі.
3. Приклеїти підклейку разом на підготовлену серцевину маку ( мал. 6).
4. До серцевини прив’язати пелюстки, розмістити їх одну проти одної (мал. 7).
5. Опустити квітку вниз і у деяких місцях підклеїти пелюстки.
6. Бутон виготовити так, як квітку, з вати, але більш подовженої форми. Змазати його клеєм і обсипати зеленим порошком із потовченого графіту зеленого олівця.
7. Коли бутон висохне, розрізати його по вертикалі на 1,5 см і змазати розріз клеєм.
8. У розріз вставити дві маленькі про гофровані пелюстки в (мал. 8).
9. Листки про гофрувати на твердій гумі одинарним різцем і приклеїти до них дріт завдовжки 20 см.
10.Готовий бутон прикріпити вище квітки, одночасно прив’язавши листки.
11.Усе стебло обгорнути смужкою зеленого паперу.
Мал. 5. Гофрування Мал. 6. Гофрування підклейки
пелюсток маку. і наклеювання її на серцевину і голівку маку.
Мал. 7. Прикріплення тичинок Мал. 8. Виготовлення і пелюсток до голівки маку. бутона маку.
Додаток 2.
Розповідь про мак снотворний.
Латинська назва маку papaver утворилась од грецького слова pavas – молоко, тому що усі органи рослини містять у собі молочко. А дослівний переклад означає: ті, що несуть сон.
Мак снотворний – однорічна трав’яниста рослина родини макових. Стебло просте, вгорі можливе розгалуження, 50-120 см заввишки. Листки дуже сизі. Квітки великі, на довгих кінцевих квітоносах; пелюстки білі, фіолетові, пурпурові, з білою, фіолетовою або жовтавою плямою на основі. Плід – куляста або барильцеподібна коробочка. Цвіте у червні-липні.
Мак снотворний вирощували по всій території України як лікарську, олійну та декоративну культуру. Іноді мак трапляється в здичавілій формі. Для лікарських потреб використовують коробочки олійних сортів маку снотворного з залишками верхньої частини стебла завдовжки до 10 см, які заготовляють у період повної стиглості, коли вони набувають жовто-бурого забарвлення. Фармакологічні властивості маку снотворного зумовлені наявністю в ньому наркотичних речовин, які використовують, як знеболюючий засіб при травмах, у до– та післяопераційному періоді, при сильних болях, від безсоння, зумовленого сильними болями. Рідше його призначають при сильному кашлі чи задусі, пов’язаній із гострою серцевою недостатністю. При багаторазовому, тривалому прийомі морфіну розвивається хвороблива пристрасть до нього – морфінізм, що супроводжується глибокими психічними розладами. У терапевтичних дозах препарати маку не пригнічують дихання, серцеву діяльність та функції шлунково-кишкового тракту. Алкалоїд маку, кодеїн, значно зменшує збудливість кашлевого центру, використовується при головних болях, невралгіях.
Отже, надзвичайно корисним виявився мак, якщо використовувати його зі знанням справи, розумно, доречно.
Нам знайомий мак з червоною квіткою. Та серед гімалайських гір цвіте протягом 3 тижнів голубий мак, кінчики пелюстків якого на сонці горять пурпурово, а серединку він має не чорну, а жовту. На півночі нашої планети цвітуть жовті полярні маки. За коротке літо вони не встигають відцвісти, тому часто їхні квіточки можна побачити у льодяному панцирі. Скільки ж треба мати бажання, щоб цвісти навіть під кригою!
ДАВНЬОГРЕЦЬКА ЛЕГЕНДА.
У підземному царстві Аїда жили два брати-близнюки: Гіпнос –Бог сну і сновидінь і Танат – бог Смерті. Прекрасний юний крилатий бог Гіпнос весь час літав над землею з маковими голівками в руках, на голові у нього був вінок із червоних маків. Виливав Гіпнос із ріжка снотворний напій, і ніхто – ні смертні, ні боги – не в силах були суперечити йому, навіть могутній бог Зевс. Всі, кого торкається Гіпнос квіткою маку, поринають у солодкий сон, бо в кожному маці покояться легкі сни. Навіть житло Гіпноса, царство сну, зображували засадженим квітками маку.
Рідний брат Гіпноса – жахливий бог смерті Танат, якого боялись і ненавиділи і боги, і люди. Від величезних чорних крил його несе льодяним холодом. Ніхто із смертних не мине його. Лише двоє змогли перемогти бога Смерті – винахідливий Сізіф і могутній Геракл. На голові у Таната – вінок із маку, а в руках – перекинутий факел, який згасає. Мати Гіпноса і Таната – богиня Ніч, яку теж малювали в одязі, обвитому гірляндами маку. Отже, мак мав стосунок і до сну, і до смерті, і до ночі.
Володар підземного царства Аїд дуже любив красивих молодих дівчат. От і вирішив він викрасти прекрасну Парсефону. Однієї ночі здійснив він свій намір. Мати Парсефони – Деметра – богиня земної родючості – дуже зажурилася за дочкою і пішла шукати її по всій землі. Не знаходила спокою мати ні вдень, ні вночі, не в силах була зупинитися й спочити. Страждання нещасної матері викликали співчуття у бога Зевса. Повелів він зробити так, щоб за кожним кроком Деметри виростала квітка маку. Богиня, назбиравши великий букет, нарешті заспокоювалась і на деякий час засинала. З того часу мак вважається символом родючості, а богиня Деметра зображується у вінку з колосків злаків та квіток маку.
ДАВНЬОРИМСЬКА ЛЕГЕНДА.
Коли з’явились на Землі перші люди, Природа попіклувалася про те, щоб вони не лише полювали, промишляли і добре працювали, але й спокійно одпочивали. Для відпочинку вона подарувала людям ніч, яка ховала од людей красу і здобич, щоб люди не могли бачити і нічого не робили. Але, не дивлячись на це, люди і вночі продовжували свою діяльність. Відчувши своє безсилля, Ніч закутувала голову в туман і тихенько плакала. Від її гірких сліз на землі утворилася роса.
Побачивши зажурену Ніч, Природа зжалобилась над нею і послала їй у чоловіки Сон. Удвох із чоловіком, гадала Природа, Ночі легше буде заспокоювати людей і примушувати їх спати…
І дійсно… Стало Ночі і Сну легше долати людей, але не усі їм підкорялись. Тоді Природа потурбувалася й про те, щоб у Ночі та Сну з’явились діти – Сновидіння, які могли б відволікати людей і примушувати їх забувати про все на світі. Але одного разу не змогли Ніч, Сон та Сновидіння приспати стурбованого вкрай чоловіка. Він лежав серед ночі на запашному лузі і не міг ніяк заснути. Як не заспокоювала його Ніч, як не колихалися Сновидіння, як не закривав його повіки Сон – людина не спала.
Знесилівши, Сон розсердився на власну слабкість, зі злістю увіткнув у землю царський жезл і полетів геть. Сновидіння закутали жезл повітряними мареннями, Ніч вдихнула в них життя. І жезл пустив корені, зазеленів і розкрився чарівними квітами. Так з’явився на Землі мак…
У християнській міфології походження маку пов’язують із кров’ю невинно вбитої людини. Кажуть, ніби вперше мак виріс із крові розіп’ятого Ісуса Христа. Відтоді й росте там, де пролилось багато крові.
У древніх слов’ян існувало божество на ім’я Макоша (Мокош, Макеш) – покровителька жіночих робіт, прядива та ткацтва, мати врожаю, богиня достатку. Ім’я богині утворилось од п’янкого, як любов, маку, який дівчата вишивали на весільних рушниках. Макоша – божество жіночої життєвої сили. Її єдиний ідол стояв на вершині пагорба у пантеоні князя Володимира.
ОДА МАКОВІ
Ну, що ти, маче, кажеш – відродив?
А я стою схвильована й не вірю,
Що маківка твоя не червоніє
Серед городу в зелені садів.
Жилось тобі привільно на грядках.
Родилось щедро і всміхалось добре.
А твоє сонце вже ішло за обрій –
Не пахнуть йому більше в шуликах.
Ну, що ти, маче, наче занімів,
А маковій який, скажи, без маку?
Он секретар сільради вчора зранку
Пройшов дворами й вирвати звелів.
Ну, як тобі поясниш у рядках,
Що зграя гультяїв зварила зілля.
За маківки твої – лихе дозвілля –
Убили дядька прямо на грядках.
Хіба ти винен, маче, що вони
Знайшли в тобі свою безплідну втіху.
Собі на лихо й нам усім на лихо
Лежиш ти винуватий без вини.
І вже на свято пирогів не ждать,
Не подавать маковиків до столу.
Невже ж таки нікому і ніколи
Ні малювать тебе, ні вишивать?
Спита онук колись мій: мак – що це?
А я йому чи зможу пояснити,
Що пахнув мак, немов медами вмитий.
А колір мав, як сорому лице?..
Наталя Баклай.
Легендарну квітку не обділили увагою й українські письменники, піснярі, композитори. (Звучить пісня “Маки червоні”, у виконанні тріо Мареничів).
Властивості маку, використовані людьми, описано і в оповіданні Марка Вовчка “Горпина”.
Український народ має багатий фольклор. І, звичайно, було б дивним не почути сьогодні легенду про мак. Ось як обробив одну з таких легенд Михайло Стельмах у творі “У долині мак цвіте” (звучить скорочений варіант).
Із давніх-давен мак використовували і як зілля для приворожування. У Купальську ніч, коли ворожили дівчата свою долю, деякі в надії самим визначити її, готували макове зілля для парубків. Приворожування на відміну від ворожіння вважалось діянням, посланням темних сил і, як правило, закінчувалося трагічно.
Тихо… Тільки зорі купаються в темних водах, вплітаючись кришталевим сріблом у купало дівочої долі. Он пливе! Пливе круговерть у лоскотливому танці русалок. Це ж життя, мить життя… Так, то вінки з любистку, барвінку, м’яти. А в мене маки… Вінок із маків. Серцевина його – чорні очі, лукаві, як ся ніченька каламутна. Бувало, заквітчана, в багряному розмаїтті сплячих маків виходила і дивилася в них. Ось так (танцює).
Ось кров. Червоні пелюстки, маки на його могилці. То вони звабили душу чаклунством швидкоплинної краси і чародійною силою. Плекали надію легкої та вічної любові: недоспіла голівка земного зілля – і вже горить свіча, вісник смерті солодкої. Свічка – вогник в його очах, що запалили маки в чорному серці своєму оману зради, в юначих лукавих очах. І ці червоні зрадники навіки стали моїми, навіки моїм став із ними коханий мій. То вони тривожили дурманом молоді серця, по-зрадницьки вигравали на почуттях кров’яним тиском і цвітом темними ночами, любили в парі з небесними волошками в мрійливому польоті гучних почуттів…, як ми…
Ось так… (Продовжує лунати тиха зажурена музика, читається вірш):
Мак червоний між житами,
Срібний місяць над полями.
В ніч таку, коли все спить,
Щось у житі шелестить.
То нещасная дівчина, –
А любов в усім причина, –
Що збирає маків цвіт,
Плаче, тужить на весь світ.
Є у нашаго народу свято, яке відзначається 14 серпня. Це день семи святих мучеників, або, як кажуть у народі, “Маковія”, “Першого Спаса”, “Спаса на воді”. У цей день у церквах святять воду, квіти й мак.
Дівчата, жінки, хлопці й чоловіки – всі по-святковому вбрані – йдуть до церкви й несуть на посвяту великі китиці жовтих купчаків, чорнобривців, васильків та великі достиглі голівки маку. Після посвяти квіти й голівки маку кладуть за образами і зберігають аж до весни. Весною мак розсівають по городу, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до своїх кіс, “щоб не випадало з голови волосся”.
Поміж звичайним городнім маком дівчата-чарівниці святять ще й мак-видюк, що в народному знахарстві вживається, як засіб проти чародійства: цим маком треба обсипати дім – і всі вроки та хитрощі відьом пропадуть безслідно. Хворі пропасницею купаються в річці, бо вода в цей день цілюща.
Існує переказ, що в Києві до року 1890-го жила старенька бабуся, що називалася Козелецька; вона вже тоді мала 120 років і на диво зберегла свої сили: до самої смерті могла дещо робити в хаті. Мала вона добру пам’ять, бо пам’ятала навіть ті часи, коли на місці Хрещатика були малодоступні хащі, що поросли віковими дубами та осокорами. Вона ж розповідала, що тоді й існував у Києві звичай, коли на Маковія всі кияни сходилися та з’їжджалися на Дніпро святити воду. Все чоловіче населення повинно було з’являтися на водосвяття в козацькому одязі. Шкода, що той добрий звичай не зберігся й досі.
Обрядовою їжею на цей день були шулики. Готують їх так: печуть коржі, ламають на дрібні шматочки в макітру, заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа досить смачна, а особливо її люблять діти (учень демонструє їжу).
У народі кажуть: “Нема в світі цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки”. Неповторна краса, рідкісне видовище природи, коли мак цвіте! Як і на городі коло хати, а ще пишніш, ще більш вражаюче, коли на степах день, серед зела пшеничного, купочками, що порозбігалися, або в степу… Це мак-самосів, самосійка. У народній свідомості й до тепер побутують перекази й живуть уявлення про високі пишні трави, які росли колись у степах українських. А серед них і маки цілими плесами процвітали.
Ой з могили видно всі долини, –
Сизокрилий орел пролітає:
Стоїть військо славне Запорізьке –
А як мак процвітає…
Різні версії існують про походження рослини. То мак виникає із крові убитої людини, то з крові дракона. Вважалось також, що квітка червоного маку повстала символом поєдинку любові й ненависті. Червоні пелюстки – це любов, чорна серцевина – ненависть. Сьогодні ви чули легенду про те, як дівчата-полонянки обпоювали маковим напоєм ординців. Як свідчать етнографи, мак сіяли в середині посту, у середу. А пору цю називали хрестцями. Подія ця була значною, і до неї належним чином готувались. Інколи день цей випадав ще зовсім ранньої весни, коли й сніг лежав, а все одно мак сіяли, тільки б грунт скопати можна було. Сіяли дівчата чи молоді хлопці, при цьому примовляли й співали:
Край долини мак, мак,
Край широкій мак, мак –
Мак чистий, головистий;
Головочки, як ріпочки;
Молодії молодочки завивали головочки.
Буде мак тут!
Буде мак тут!
Мак оспівували і в хороводних та ігрових веснянках. В одній із них дівчата та молодиці утворюють коло, в середину якого сідають кілька дівчаток, довкола них ходять і співають:
Мак, мак, маківочка,
Золотая головочка,
Станьте ви, дівки,
В червоний мак,
Мак, мак, маківочки,
Золоті верхівочки,
Постойте, дівчата,
Як мак на горі.
Зерно маку вважалось своєрідним делікатесом в українських селян. Пекли пампушки з маком, на свята здебільшого, медові маківники – коржики з медом і маком. Але без маку, звичайно, можна було б й обійтись: “Сім літ маку не родило, а голоду не було”.
Не злічити порівнянь, в яких опоетизована краса макового цвіту, що із дівочою вродою зіставляється: “Дівчина, як маківка”, “Повна, як маківка”, “Цвіте, як маківка”, “Червоніє, як маків цвіт”.
У народній пісні дівчина каже:
Ой піду я лужком-бережком, як маковий цвіт,
Плачу-ридаю, гірку долю лаю, зав’язала світ.
Інколи рослина виступала і як чоловічий символ. Наприклад, у пісні про Морозенка:
Морозенко – козаченько як мак розпускався;
Морозенко – козаченько в неволю попався…
Образно кажуть: “Засипала, як маком дрібненько” (заговорила швидко), “З медом та маком промовила” (облесливо), “Сісти з маком” (у біду потрапити), “не з маком” (важко, недобре), “навчить горе з маком калачі їсти”.
Крім того, у нас мак або, точніше макове зерно – символ усього найдрібнішого або незначного, а неможливість виконати якусь важку й марудну, копітку роботу порівнюється із збиранням розсипаного маку. Так, наприклад, голодний на підтвердження свого стану, каже: “Зранку й макової росинки в роті не мав”. Чи (про щось численне, надзвичайно дрібне, що й важко уявити): “Як маком усіяно”, “мак-маком”.
Мак займав важливе місце і в язичницьких релігійних обрядах наших предків. Їхній відгомін – відома українська гра “Мак”, що відтворює обряд сіяння нашими предками маку чи взагалі усієї городини, її подальшого росту й визрівання. Він являв собою щось на зразок заклинання, мета якого – одержати добрий врожай. Ця гра відбувається так (Учні розігрують у класі гру).
Дівчатка беруться за руки і утворюють коло, посередині якого одна з них сідає на землю. Хоровод рухається навколо неї з піснею:
Соловейчику – спадку, спадку!
Чи бував же ти в садку, в садку?
Чи ти бачив, як сіють мак?
Ось так-так сіють мак!
(При цьому усі або дівча в колі показують, як сіють мак).
Потім запитують у тієї, що сидить у колі: “Чи пора мак сіяти?” – “Я вже посіяла”, – відповідає дівчина. Хоровод знову співає: “Ой на горі мак” і так гра продовжується. Потім запитують: “Чи зійшов мак?”, згодом: “Чи дозрів мак?” і знову співають. Нарешті, коли на запитання одержують відповідь: “Так”, – усі дівчата гуртом кидаються ловити ту, що у колі, зі словами: “Дай мачку, дай мачку!” А вона тікає од них.
Головистий, зіркатий – лагідно називають мак. Маківка – це і вершина чогось (маківка літа). Маковиця – це вершина башні на церкві. “Он на горі мак, на долині мак, на горі маковець”. Маковина – це стебло рослини. “Збудуй мені хату з лободи, – до чужої не веди; збудуй мені з маковини – для твоєї бідної дівчини”. Маківка – і рід узору на вишивках (демонструють). Є назви поселень, які виникли від назви рослини: Маків, Маківське, Макове, Маковиці, Маковище. А от у І.Нечуя-Левицького читаємо: “П’є, гуляє, сливе, щоночі, а свіжий з лиця, як мак”. “Вся голова у Василини цвіла червоним маком та настурціями… Перед столом стояла дівчина, неначе спалахнула полум’ям перша маківка серед зеленого листу”.
У М.Коцюбинського: “І все стало білим: пара, якою дихали коні і люди, сани й шерсть на худобі, всі чоловіки обернулись у сивих дідів, і тільки обличчя жінок цвіло, як польові маки”.
Розкішну картину весняного квітування описує Марко Вовчок: “Цвіте-процвітає мак повний, і сивий, і червоний, розкинувся по землі синій ряст”.
Молодий поет Степан Будний, що відійшов на зорі життя, за кілька місяців до смерті, передчуваючи трагічну неминучість, записав у щоденнику: “Часто мені сниться долина червоних маків. Я йду по ній, а маки доторкуються аж до колін і обпікають. Такі гарячі. Над головою дзвенить небесний дзвін. Він став білим од розпеченого сонця. І ллється згори музика білого світла. Воно затоплює мене. А стежка під ногами тепла-тепла. Коли це було? В дитинстві чи минулого літа? Але і досі сняться мені червоні маки. Гарячі, як справжня поезія, народжена великим серцем. І я забуваю про свою недугу, про свої фізичні і душевні болі…”
Мак і зерном і цвітом своїм становить розкіш українського селянина. Зерном своїм, таким смачним для українця, мак увійшов у народні прислів’я та приказки, які яскраво показують ставлення до маку, але й називають його розкішною стравою на столі:
– Був з маком, та став з таком.
– Казав мак: “Що ти за жито, що рік не вродило та й голоду наробило, а я не родив сім літ, а голоду ніт.
– Мак сім літ не вродив, а голоду не зробив.
– Не родив мак сім літ, та голоду не було.
– Не вдалось, то хай: сім літ мак не родив і голоду не було.
– Сім літ мак не родив, а циганські діти з голоду не померли.
– Не вродив мак, перебудемо й так.
– Споминай мак та їж так.
– Чорний мак, та смачний, біла редька, та гірка.
– Мак два тижні цвіте, чотири тижні дозріває, на сьомий – насіння летить.
– Такий бідний, як мак на четверо.
Складено про мак і загадки.
– Впав порошок, став городок.
– Краще Казані, краще Астрахані.
– Кину порохом, стане городом,
Червоною Москвою, Білою Литвою.
– Стоїть дуб повен круп.
– Повна діжка жита п’ятачком накрита.
– Під одним ковпаком сімсот козаків.
– Малий малишко закинув бочку на вишку.
– Малий малишок поніс бочку на вершок.
Любили дівчата прикрашати свої голови вінками. Один із них називали вінком надії (за М.Крищуком).
Його виплітали дівчата, яким не поталанило в коханні. Бувало, і для того, щоб признатися в коханні нерішучому парубку. А в’язали вінок з волошок та польових маків. Волошка – символ простоти і ніжності, мак вселяє надію. Вважали, що любов прийде сама, коли такий вінок дівчина власноручно одягне на голову своєму обранцеві.
Ще цвіт маку долучають у вінок тоді, коли в родині хтось загинув у боротьбі з ворогами. До того ж, мак є символом печалі й туги.
Далі діти пригощаються стравами з маку, пригощають гостей, розповідаючи про те, як ця страва приготовлена. Можна скористатися книгою:
Українські народні страви (К., Довіра, 1992) чи іншими, де розказано про страви з маком. Вибрати можна ті, що учні можуть самі приготувати чи з допомогою батьків. Ось, наприклад, один із рецептів.
Ш у л и к и
Маргарин посікти з мукою, додати сметану, цукор, яйця, замісити тісто. Розкачати корж, покласти на змащений лист, наколоти виделкою і випікати 20-25 хв.. Випечений корж поламати на маленькі шматочки і перемішати з підливою.
Продукти: мука – 300г, маргарин – 100г, цукор – 30г, яйця – 2 шт., сметана – 80г.
Підлива: запарений мак розтерти у макітрі, додати цукор, мед і розвести кип’яченою водою. Смачного!
Ось як у нашому народі цінують, поважають і люблять цю дивну і загадкову квітку. Дуже жаль, що маку все менше росте на Україні, але будемо вірити, що й для нього настануть кращі часи.
Список використаної літератури:
1. Баклай Н. Ода мові. Криниця//Літ.-мистецький альманах. – Полтава, 1991.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу//Етнографічний нарис. – К., 1993.
Дванадцять місяців: Нар.календар. – К., 1995.
3. Драч І. Лист до калини: Поезії, поеми. – К., 1990.
4. Золотницький М.Ф. Квіти в легендах та переказах. – К., 1992.
5. Кондратюк А. З вишневого саду: Наук.-худ. оповідання. – К., 1991.
6. Красиков С. Легенды о цветах. – М., 1990.
Кузнецова М.А., Резникова А.С. Сказания о лекарственных растениях. – М., 1992.
7. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К., 1993.
