Літературно-музичне свято «Від сопілки до слова, від слова до мови»

            Літературно-музичне свято

«Від сопілки до слова, від слова до мови»

Мета заходу: ознайомити вихованців  зі скарбами рідної мови, виховувати патріотичні почуття, інтерес до       історичного минулого нашого народу, прищеплювати любов і повагу до української мови, толерантне ставлення до інших мов.

 Обладнання: мультимедійна презентація, ручки, олівці, папір, музичне оформлення.

                                       Хід програми:

                   Звучить пісня «Україна» у виконанні Литовченко Анни.

            Доброго дня усім, хто завітав сьогодні до нашої зали. Рада вітати справжніх поціновувачів рідного співучого слова.

                       О слово рідне! України слово!

Богдана мудрість і Тараса заповіт,

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як дужий моноліт.

                       О слово рідне! Мудре і прадавнє!

Ти виросло з могутньої землі.

Тебе Валуєви жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось — ні!

                       О слово рідне! Пращура молитво,

Громи Перуна, Велеса поля,

Софія Київська — творіння Ярослава –

Слов’яномовна праведна земля.

                        О слово рідне! Подарунок мами,

І пісня ніжна, і розрада нам.

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам!

              Вже зовсім скоро,  21 лютого , весь світ святкуватиме  унікальне свято. Винятковість  його в тому, що воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об’єднала спільна історична доля в єдиний моноліт — народ.  Це свято — День рідної мови.

             Воно  відносно молоде – до календарів усього світу  ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть. Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років.  У жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в нас.

              Тернистим виявився шлях нашої співучої. До вашої уваги деякі трагічні факти , які ввійшли в історію  нашої мови.

1720 рік — російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

1766 рік — видано розпорядження російської церкви про заборону друкувати книги в Києво-Печерській лаврі без попередньої московської цензури.

1769 рік — видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

1775 рік — зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 рік — закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

1863 рік — указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 рік — указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.

1884 рік — закрито всі українські театри.

1908 рік — уся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи».

1914 рік — російський дар Микола II ліквідовує українську пресу — газети і журнали.

1938 рік  — сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

1983 рік — видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів на 2 групи : російські та українські. Це призвело до того, що багато українців стали ігнорувати рідну мову.

1989 рік — видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську було відсунуто на другий план.

      Результати тієї мовної політики, яка проводилась в Україні,  нагадують про себе й сьогодні. Та , незважаючи ні на що, вона жила, росла і розвивалась.  28 червня 1996 року на 5-ій сесії Верховної Ради ухвалено Основний Закон — Конституцію України. У ст.10 Конституції записано : «Державною мовою в Україні є українська мова».

           На захист рідного слова поставали Іван Франко, Леся Українка, Борис Грінченко, Микола Куліш, Олександр Олесь… Тих, хто зберіг рідну мову в страшні часи лихоліть, було набагато більше, ніж тих, які своєю байдужістю мовчки відправляли її у вічне небуття. Після Котляревського Т. Шевченко відшліфував нашу мову – дорогоцінний діамант українського народу.

            „В уяві моїй мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною, навічно злитими, здруженими уявляються мені як дві вільнокрилі птиці, — мова і пісня. Бо ж наша мова  — як чарівна пісня, що вміщує в собі і палку любов до вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбні думи народнії, і ніжні запахи рідної землі. А пісня — це найдобріша, найвиразніша мова”, — говорив   П. Тичина.

                 І зараз до вашої уваги пісня «Соняшник» у виконанні зразкового ансамблю «Каприз».                         

           Ми, українці, пишаємося нашою милозвучною, багатою мовою. Рідна мова налічує понад 300 тисяч слів, за допомогою яких можна висловлювати найрізноманітніші думки та  почуття.Саме  тому н а конкурсі краси мов в Парижі в 1934 році українська мова зайняла третє місце після французької та перської за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія, структура речень.  А за мелодійністю українська мова зайняла друге місце  після італійської. Лише нашою рідною милозвучною  мовою можна написати невеликі твори,які починаються з однієї літери. Ось послухайте, будь ласка.

   «Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла».

«Перший поцілунок».

«Популярному поету Павлу Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: «Приїздіть, Павле Петровичу, — писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікар Пантелеймоновович Паскевич, — погостюйте, повеселитесь». Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета… Поет побачив паночку… Прогулюючись по парку, пара присіла під порослим плющем платоном… Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувся перший поцілунок…»

Давайте і ми з вами  зараз спробуємо скласти хоча б кілька речень, в яких всі слова починатимуться з однієї літери.

                                         Діти зачитують оповідання.

Самотній сад.
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток – срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить,
Сонно сиплються сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки
Спить самотній сад.

А зараз кілька цікавих фактів , пов’язаних з рідною мовою.

Цікаві факти про українську мову.

1.Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком, а вперше українська мова була прирівняна до рівня літературної  в кінці XVIII століття, після виходу у 1798 році першого видання «Енеїди», автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови.

2.Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі і за кількістю носіїв  займає 26-те місце. Також вона є другою за поширеністю серед мов слов’янського походження .  На території України  більше 32 мільйонів осіб спілкуються українською мовою.

3.Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера «п». Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є «ф». В українській мові слова, які починаються з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.

4.Найдовшим словом в українській мові є назва одного з пестицидів «дихлордифенілтрихлорметилметан». В ній міститься тридцять літер.

5.Найдовша абревіатура в українській мові — ЦНДІТЕДМП, яка розшифровується як Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Вона складається з дев’яти  літер.

6.Найбільшу кількість синонімів має слово «бити». Згідно з «Коротким словником синонімів української мови»  їх нараховується  45.

                А зараз до вашої уваги  хореографічна композиція  «Пліткарки», в якій вихованки старшої групи ансамблю «Ремікс» покажуть, яким сильним буває просте слово.

      Мова – це великий божий дар для людини. У світі налічується  близько 3 тис. мов. У кожного народу вона своя. А  серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті  наша, рідна , українська. На цій  планеті живе вона у віковічному серпанку та калиновому вінку, вродлива, бо прокинулася зранку струнка і горда, серед руж  червоних і  солов ’їв, у сукні волошковій. Наш народ славний не лише співучою мовою, щирою піснею, душевною добротою, а й красою дівочою чистою. А що ж за українка без віночка? Зараз пропонуємо вам подивитися, як традиційно та стильно може виглядати в наш час кожна дівчина.

                                   Показ сучасних  віночків. (Полозун Є.В.)

Ну, що б, здавалося , слова?

Слова та голос, більш нічого.

Та це далеко не так. За допомогою різних засобів та цікавих завдань вивчення рідної мови можна легко перетворити на гру. Тому зараз я пропоную вам виконати кілька цікавих завдань.

Шаради.

Шаради — загадки, побудовані на визначенні якогось слова за його частинами або складами, поданими описово.

Слово день у множині

І прийменник про при нім,

Якщо разом їх з’єднати,

Будем в річці ми купатись.( Дніпро)

                                Слово це — старовинна будова

                                З гостряками мурованих веж.

                                Щойно зміниш ти наголос слова –

                                Цим одразу будову замкнеш. (Замок)

Перша частина – морська тварина,

ЇЇ полюють люди радо.

Вигук буде другим складом.

Разом назва якої країни?(Китай)

                                     З К  дерева захищає,

                                      І на них вона завжди.

                                      З Н звірятко заховає,

                                      Коли треба від біди.

                                      З Г з-за хмари виглядає,

                                      Шапку сніжну не скидає. (Кора-нора-гора)

На неї птах сідає,

Вона його гойдає.

А коли Г на Б змінить –

Звірятком стане вмить. (Гілка-білка)

                                         У воді я проживаю,

                                         Хто турбує – тих шукаю.

                                         А коли з кінця читати,

                                         Буду птахом я кричати. (Рак – кар)

Молодці. Добре впоралися з завданнями. Продовжимо?  Одним з підвидів загадок можна назвати акровірші. Хто знає, що це таке?

       Акровірш — вірш, у якому перші літери рядків утворюють слово, яке і є відгадкою.  Давайте прочитаємо  кілька акровіршів.

Де витоки нашого роду,

Несе у святих своїх водах

І велич, і волю незламну,

Прадавню історію славну,

Розкішна, широка, стрімка,

Оспівана в думах ріка.

 Сидить хитра баба аж на версі граба.
«Ой не злізу з граба! — дурить діток баба.—
Вловіть мені тую курочку рябую,
А я подарую грушку золотую».

Лиха зима сховається,
А сонечко прогляне,
Сніжок води злякається,
Тихенько тануть стане,—
Іздалеку бистресенько
Вона до нас прибуде,
Кому-кому любесенько,
А дітям більше буде.

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

        Приємно слухати ніжну, витончену мову. Тут і мовне багатство, і з граматикою все гаразд. Але, на жаль, не завжди так буває. Дехто забуває, що чистота мови, її багатство — така ж необхідна річ, як і чистота тіла, охайність одягу. А недбале ставлення до власного мовлення викликає не лише зневагу, але й огиду. Мова — це показник культури людини. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив». На жаль, сьогодні є небагато людей, які досконало володіють рідною мовою. Причиною цього є те, що в результаті злиття української і російської мов утворився так званий «суржик», який є небезпечним і шкідливим, оскільки засмічує одну з найчарівніших мов світу.   Давайте зараз спробуємо себе в ролі редактора та виправимо помилки в тексті.

 Викинути бутилку.                .

                На дорогах мокро і грязно.

                Качають верхівками сосни.

                Накінець зроблені уроки.

                Приїдемо на тій неділі.

                Потрібно всігда робити добро.

                Дуже гарні в’язані салфетки.

                Ми поспішали в больницю.

                В кутку кімнати стояв шкаф.

                Встати рано утром.

            Учіться, друзі, відмінниками  будьте,
любіть і поля, і діброви!
І де б не були, де б не жили, не забудьте
своєї української мови.

    До вашої уваги пісня «Наша Україна» у виконанні Дар’ї  Заїки.

Не цурайтесь мови — мови тата й мами,

Мови дiда й баби, предкiв наших всiх,

Бо її цуратись — сором непошани,

Бо її цуратись — перед Богом гріх!

На Землi народiв Бог створив багато

І подарував їм скарб усяких мов,

І у кожну мову, гарну i багату,

Вклав свою небесну ніжнiсть і любов.

Всі народи свiту — то Господнi дiти,

Всiх народів мова — то Господнiй дар.

Але мова мами — найрiдніша в свiтi,

В нiй є все: і святiстъ, і краса, i чар.

Ось і закінчилася наша зустріч. Наостанок хочу вам побажати:

Візьміть з собою усмішку, бажання,

Візьміть на згадку пісню на прощання.

І ким би не були, то знайте лиш єдине,

Що ви є на землі – ЛЮДИНА!

        Дякую за увагу. Всього найкращого. До нових зустрічей.