Затверджено методичною радою позашкільного навчального закладу центру дитячої та юнацької творчості Комсомольської міської ради Полтавської області (протокол №1 від 17.01.2014р.)
«Казкові мандри країною Музики». (із досвіду роботи керівника зразкового вокально-естрадного ансамблю «Каприз» Ковнір Ю.С.)
Відповідальна за випуск:
Сакун Надія Анатоліївна, директор позашкільного навчального закладу центру дитячої та юнацької творчості Комсомольської міської ради Полтавської області.
Автор-укладач:
Ковнір Юлія Сергіївна, керівник зразкового вокально-естрадного ансамблю «Каприз» позашкільного навчального закладу центру дитячої та юнацької творчості Комсомольської міської ради Полтавської області.
Рецензенти:
Зеленська Ірина Іванівна, начальник відділу культури та туризму Комсомольської міської ради;
Павлович Тетяна Олександрівна, хормейстер народного вокального колективу «Натхнення» КП «Комсомольський Палац культури і творчості»
Вокальний спів для більшості дітей – досвід радісний, захоплюючий і святковий. А ще – медіум. Він допомагає дітям пізнати себе, розвинути координацію, налагодити контакт зі значимими дорослими (батьками, бабусями і дідусями) й іншими дітьми.
До збірки ввійшли конспекти занять молодшої групи зразкового вокально-естрадного ансамблю «Каприз», які допоможуть розвинути естетичний смак, сприятимуть вихованню відчуття прекрасного у вихованців.
Посібник рекомендований для використання вчителями музики, вихователями, керівниками вокальних студій позашкільних та загальноосвітніх навчальних закладів.
ВСТУП
У житті дошкільнят та молодших школярів заняття вокалом – це радісна, незабутня подія. Саме тому дуже важливо, щоб воно було яскравим, світлим, добрим, адже діти цього віку дуже емоційні, вразливі. Їм притаманні гострота сприйняття, прагнення до самовираження.
Яка мама не мріє про те, щоб її дитина стала великою особистістю: актором, художником чи співаком? Таких практично немає. Також очевидно, що для цього потрібно виявляти здібності малюка і розвивати їх. Здатність до співу – один з найпоширеніших талантів у дітей.
Збірник «Казкові мандри країною Музики» містить цікаву добірку власних конспектів занять керівника зразкового вокально-естрадного ансамблю «Каприз» Ковнір Юлії Сергіївни.
Те, що музика прекрасна і розвиває дитину, ніхто не заперечує. А ось погляди на те, як навчати дітей музиці, відрізняються. У цьому огляді – популярні методики Сузукі, Кодали і Орфа. “Людина – дитя оточення”, “Усі діти ростуть, результат залежить від того, як їх ростять”, “Кожну дитину можна навчити” – всі ці висловлювання належать геніальному японцеві Шинічі Сузукі, який прославився тим, що навчив тисячі трирічних дітей блискуче грати на скрипці та співати.
Пісня – не тільки музично-вокальний твір, але й літературний. Тому, на заняттях вихованці вивчають будову пісні, як літературного твору, як сфери емоційного життя людини. Для найповнішого розкриття художнього образу керівник колективу використовує: пластику (танець або його елементи), театралізовану дію, сценічне оформлення номерів.
У даному посібнику автор розкриває найважливіші аспекти навчання співу дітей дошкільного та молодшого шкільного віку :
– правильно дихати;
– чисто інтонувати («попадати в нотки»);
– правильно артикулювати (вимовляти звуки);
– поєднувати рух і спів;
– образно мислити;
– виражати свої емоції;
– триматися на сцені.
Методичний посібник « Казкові мандри країною Музики» адресований керівникам гуртків, вокальних студій позашкільних та загальноосвітніх навчальних закладів.
Методичні рекомендації по навчанню дітей дошкільного та шкільного навчального віку співу.
1. Існує ряд особливостей занять з маленькими дітьми. Навчити дитину співати можна, адже добре відома здатність дітей схоплювати все на льоту. Але їх м’язовий апарат не зовсім розвинений, і їм важче відтворити почуте. Займатися з дитиною треба систематично.
2. Бажано вчитися разом з дітьми, вони люблять все робити «за компанію». Як вчаться говорити, також будуть вчитися співати, повторюючи за дорослими. Отже, треба співати разом. Нехай це буде сімейний хор, утрьох або вчотирьох співати веселіше.
3. Мелодію бажано не спотворювати, нехай з малюком займається той, у кого хороший слух, дитині треба навчитися правильно відтворювати музичний ряд. Співати краще неголосно, по-перше, щоб не налякати малюка, по-друге, щоб він краще чув мелодію. Наспівуючи, не треба сильно артикулювати, діти схильні до наслідування, їм більше подобається гримасувати, ніж повторювати мелодію.
4. Важливо, з якою інтонацією виконується та чи інша мелодія. Нехай дитина чує, що колискову треба співати тихо, а марш – голосно.
5. Своїм співом треба зацікавити малюка. Спочатку співайте самі, потім разом з дитиною. Підключайте спів під акомпанемент. Це можуть бути дитячі інструменти, наприклад, ксилофон. Нехай малюк спробує грати і співати самостійно, вийде не відразу, але це не біда, головне, щоб звичка співати сформувалася.
6. Для найменших треба вибирати пісні з простими словами, щоб дитині було зручно їх вимовляти, інакше всі зусилля малюка підуть на вимову складних текстів, а не на засвоєння мелодії.
7. Не всі діти мають однакові здібності, хтось починає співати раніше, хтось пізніше, а у когось взагалі немає слуху. Вимагати, а тим більше примушувати дітей насильно щось робити, сенсу немає. Тільки терпінням і любов’ю можна досягти позитивних результатів у будь-якій справі, навчити дитину співати – не самоціль, а реальне завдання, яке стоїть перед люблячими батьками.
Поради батькам наймолодших школярів.
Якщо дитина добре співає
По-перше, спів розвиває мовні навички. Відомі випадки, коли малюк добре співав, ще толком не навчившись говорити. Якщо у вихованні свого малюка ви зіткнулися саме з такою проблемою, то навчивши малюка гарно співати, розучуючи з ним різні дитячі пісеньки, можна швидше навчити «мовчуна» говорити.
По-друге, навчившись красиво і правильно співати, дитина набуде впевненості в собі. Вона завжди буде знаходитися в центрі уваги. Буде бажаним учасником різних ранків і днів народження. Це допоможе дитині розвивати комунікативні навички.
Сподіваємося, ми переконали вас в тому, що навчити дитину гарно співати – досить важливо. Наступне важливе питання: як цього досягти? Музичний смак дитини мама починає виховувати ще до народження малюка. Ще в утробі він здатний сприймати музику, яку слухає мама. Доведено, що діти більше люблять класичну, спокійну музику, а такі стилі, як рок і реп, їм не до душі. Отже, ось деякі поради, як навчити малюка добре співати і прищепити йому смак до музики.
Розвиваємо талант малюка.
Побільше співайте при дитині. Малюк повинен засвоїти, що музика йде від живої людини. Не соромтеся співати при маляті. Як правило, діти дуже поблажливо і захоплено ставляться до чужого співу. Якщо ви самі – не дуже гарні співаки, все одно співайте. Пояснюйте малюкові, що співати дуже приємно.
Який вибрати репертуар?
Найкраще підійдуть дитячі пісеньки. Малюк повинен засвоювати музику поступово, починаючи з простих мелодій.
Співайте малюкові на ніч пісні, які самі любите. Робіть це хоча б раз на день. Підійдуть як просто мелодії, так і пісеньки зі словами. Дитина повинна зрозуміти, що слова лише доповнюють мелодію.
Давайте дитині прослуховувати записи. Ставте йому різні мелодії і жанри музики. Нехай слухає класику, народні та популярні пісні. Вчіть його розрізняти звучання різних інструментів. Малюк здатний на це вже з двох років.
Заохочуйте дитину, коли він починає співати. Перш ніж виконати пісню, малюк повинен почути її кілька разів. Ніколи не говоріть дитині, що вона фальшивить! Якщо малюк не буде впевнений у собі, правильно співати він не зможе.
Грайте з дитиною в помилки. Навмисно допускайте в знайомій малюкові мелодії помилки, нехай він їх помічає. Такі ігри подобаються дітям і допомагають розвивати хороший слух.
Влаштовуйте малюкові ритмічні диктанти. Простукайте по столу або проплескайте у долоні який-небудь ритм. Попросіть крихітку повторити його. Виконуйте варіації ритмів. Якщо малюк помилиться під час повторення, не критикуйте його, навпаки, підбадьорюйте, що у нього майже вийшло і попросіть послухати ще раз.
Співай разом з дитиною!
Знайому пісню спробуйте виконати почергово з малюком. Указуйте чергу на того, хто повинен співати. Так доспівайте з малюком до кінця без перерви.
Коли дитина підросте, можна віддати її в музичну школу. А до трирічного віку найперший і найкращий путівник малюка по світу музики – мама!
Якщо батьки охоплені ідеєю навчити чому-небудь свою дитину, то краще власного прикладу важко щось придумати. У тому числі це стосується і співу. Рано чи пізно ваші зусилля увінчаються успіхом, треба тільки набратися терпіння.
Конспект заняття
на тему: «Колискова для доні – ляльки»
(Молодша група: діти 5 – 7 років)
Мета заняття: Ознайомити дітей з елементами родинної обрядовості. Розкрити характерні особливості жанру колискової пісні. Виховувати повагу до народних звичаїв та традицій.
Завдання:
Навчальні: розширити уявлення дітей про жанр колискової пісні.
Розвивальні: розвивати навички активного сприймання музичного твору; працювати над виробленням вокально-хорових навичок (співочим диханням, звукоутворенням, звуковидобуванням, звуковеденням, унісоном, дикцією та артикуляцією…); працювати над художнім виконанням пісень; розвивати образне мислення, музичну пам’ять і спостережливість.
Виховні: виховувати в дітей такі важливі якості, як ніжність, любов, ласка і доброта у ставленні до дитини, роль якої на даному етапі виконує лялька.
Наочні матеріали: плакат із темою заняття; картки з малюнками до ігри «Форте-піано».
Реквізит: лялька, колиска, ванночка для купелі, рушнички, пелюшки,
зілля (дуба, калини, ромашки…) квіти, цукор, хліб, копійки (гроші), посуд з чистою водою.
Музичний матеріал: диск із записом пісень для дітей «Відчинилося життя» автором якого є (співачка, заслужена артистка України, член Національної Спілки композиторів України) Леся Горова.
Нотний матеріал: план та методичні рекомендації щодо розспівування дитячого колективу; нотні партитури з піснями: «Ой ну, люлі, люлі», «Ладки – ладусі», «Ой ходить сон коло вікон.
Музичні інструменти: фортепіано; дитячі музичні інструменти: бубни, дзвіночки; саморобні металофони з банок і коробок різних розмірів, з різних матеріалів, з різним наповнюванням; дерев’яні палички, папір.
Технічні засоби навчання: музичний центр.
Хід заняття
(Інтер’єр сільської хати. Світлиця прибрана вишиванками. Тут – колиска, стіл, лави. Звучить пісня «Відчинилося життя» на слова та музику Лесі Горової. Під мелодію до класу заходять діти в українських костюмах, батьки, гості).
1. Музичне вітання та розспівування дитячого колективу.( Додаток №1)
2. Оголошення теми заняття.
Керівник: Бринить колискова, дзвенить колискова.
О тиха й задумлива матері мова,
Ти падаєш в душу, подібно зерняті,
Щоб вирости квіткою…
Народилася дитина… А в народі кажуть, що на небі в цей час зоря засяяла. Тож запрошую усіх вас, де біленькая хатина, де маленькая дитина.
(Діти з керівником підходять до господині – мами, роль якої виконує доросла дівчина).
Керівник: Діти, а чи знаєте ви, як колись заходили у хату, де є маленька дитина?
Діти: Так! Знаємо!
(Діти підходять до світлиці, вітаються і обдаровують дитину і маму).
Двоє дівчаток: Даруємо вам квіти, щоб життя дитини квітло.
Кілька дітей: Даруємо цукор, щоб життя було солодке.
Хлопчики: Даруємо хліб, щоб завжди достаток був.
Кілька дітей: Даруємо копійки вашій донечці на стрічки.
(Господиня запрошує дітей підійти до колиски. Сама ж погойдує колиску і співає колискову).
Керівник: Діти, а чи здогадалися ви, як називається ця ніжна пісня, яку мами співають над колискою маленьким дітям?
Діти: Так! Це колискова пісня, її співає мати, щоб заспокоїти своє немовлятко.
Керівник: Правильно, отже ви, мабуть, вже здогадалися, що тема нашого заняття: «Колискова для доні-ляльки».
3. Бесіда про колискову пісню.
Керівник: Колискова пісня така ніжна, лагідна, як і матуся чи бабуся, що її співають. Це перша пісня, яку чує дитина, і називається вона колисковою, бо співають її над колискою. Кажуть, що ті дітки, яким співають колискові пісні, виростають добрими, лагідними, ніжними, щедрими, чуйними.
А зараз я ласкаво запрошую всіх: і мам, і тат і бабусь, і дідусів разом із дітьми позмагатися на краще виконання колискової пісні. Отже конкурс називається: «Ходи, сонку, в колисоньку».
(Конкурс є домашнім завданням, тому готується заздалегідь. Діти із дорослими поділяються на дві команди та отримують реквізит: доню – ляльку. По черзі виконують та обіграє колискову пісню: «Ой ну, лю-лі, лю-лі» (Додаток № 2). Команда, яка найкраще виконала та обіграла приз).
Керівник: Молодці! Обидві команди дуже добре впоралися зі своїм завданням. І я вважаю, що приз повинні отримати всі учасники конкурсу.
(Під музичний супровід, керівник та господиня – роздають дітям дарунки –маленькі ляльки.
4. Бесіда про виникнення ляльки.
Керівник: Я вважаю, що саме зараз, для усіх вас буде цікавим дізнатися коли, як і для чого з’явилася перша лялька . Отже, слухайте мене уважно. З давніх-давен, коли люди почали переходити до осілого способу життя, майже понад 7000 років назад з’явилася перша солом’яна лялька-мотанка, яка була своєрідним тотемом (оберегом). У кожній родині ляльку дозволялось виготовляти лише жінкам, тобто матусям і бабусям. Для виготовлення ляльки використовували: полотно, льон, солону, дерево, глину і навіть тісто та сир. З смаого початку іграшка складалася лише з однієї голови із стрічкою навхрест, тому що голова колись вважалася символом сонця і слугувала своєрідним оберегом. Коли у родині мале дитятко нездужало, батьки клали під подушку або прикріплювали йому до хворого місця ляльку – мотанку, з часом ляльку спалювали, або закопували у землю, вважаючи, що саме мотанка – оберіг забирає на себе недуг та хворобу дитини.
Пізніше лялька – мотанка, як і інші іграшки, стали поєднувати у собі елементи гри та виховання.
Отже, зараз я пропоную вам узяти своїх доньок-ляльок і разом заспівати пісню «Ладки – ладусі», яку ми вивчили на попередніх заняттях.
(Додаток № 3. Діти виконують пісню «Ладки-Ладусі» на слова І. Островерхого та муз. В. Кленца).
Господиня: Дякую вам дітки, от бачите, поки ви співали, моя доня-лялька не
(дівчина- плакала, а забавте-но мою маленьку забавлянками!
мати)
(Діти по черзі говорять забавлянки звертаючись до ляльки у колисці).
Дівчинка 1: Гойда-да, хліба нема.
Був буханець – з’їв баранець,
Була кришинка – з’їла дитинка.
Дівчинка 2: Мишенька – шкреботушечка,
Не йди в поле – ведмідь сколе.
Мишенька не послухала, пішла в поле,
Ведмідь сколов: кіль, кіль, кіль кіль!
Дівчинка 3: Кую, кую ніжку, поїду в доріжку,
Куплю черевички, ніжки невеличкі.
Керівник: Мряка сіра, мряка біла
На земельку тихо сіла,
Теленочку простиляє,
На ніч землю сповиває.
Над високим оборогом
Зійшов місяць срібним рогом.
Господиня: Ой, заслухалась я ваших забавлянок,
А вже час донечку купати.
Буду зілля цілющого вкидати,
А ви, дітки, будете мені допомагати.
(Господиня роздає дітям зілля, наливає воду у ванночку, купає ляльку – дитину, промовляючи):
У любисточку купали,
Живу воду наливали,
Щоб здоров’я тіло мало,
Лиха – горенька не знало.
(Господиня вкладає дитину спати).
Керівник: Спи, дитинко, спи,
Очка зажмури…
Можеш, рибко, тихо спати,
Над тобою рідна мати
Шепче молитви.
Спи, дитинко, спи.
(Господиня і діти разом співають колискову пісню «Ой ходить сон коло вікон») (Додаток № 4).
Керівник: Дякую вам, діти, молодці! Ми сьогодні з вами співали пісні для доні-ляльки нашої господині, і зараз я пропоную вам гру «Спіймаймо в долоньки», яка надасть можливість перевірити ваші знання щодо колискових пісень.
(Керівник описує загальний характер колискової пісні спеціально називаючи неправильні речення-характеристики. Діти повинні «зловити» (плесканням у долоні) правильні.
Приклад: 1. Пісня називається колисковою, тому що її співають над колискою.
(Відповідь: так).
2. Колискову пісню мати співає, коли дитині треба просинатися.
(Відповідь: ні).
3. Колискова – це найперша пісня, яку чує дитина у своєму житті.
(Відповідь: так).
4. Колискова пісня має жартівливий, веселий характер, виконується у швидкому темпі, дуже голосно та всією родиною.
(Відповідь: ні).
Керівник: Молодці, дякую вам за те, що були дуже уважними, спостережливими і кмітливими! І я хочу сказати, що мамина колискова завжди повинна бути з людиною, як добра згадка про батьківську хату, як світлий спомин дитинства про ніжні й турботливі руки батька й матері.
Лілеймо слово колискове,
Нехай праправнукам буде,
Нехай і їх щодня додому
Колиска мамина зове.
Господиня: Співайте колискових своїм дітям, онукам, а вони нехай співають своїм дітям.
Керівник: Отже, наше заняття закінчилось, і я бажаю, щоб ви ніколи не забували ніжну мамину колискову!
Дякую вам, шановні друзі!
До нових зустрічей!
Конспект відкритого заняття
на тему: «Музичні професії».
(Середня група. 8-9 років)
Мета: Підвести дітей до розуміння ролі композитора, виконавця, звукорежисера, викладача, майстра та ін. у розвитку музичного мистецтва. Викликати зацікавленість різними видами музичних професій.
Завдання:
Навчальні: Засвоєння знань, понять, формування уявлень про існування різних музичних професій.
Розвивальні: Формування універсальних якостей творчої особистості.
Виховні: Виховання естетичного ставлення до дійсності та емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва.
Наочні посібники: Малюнки із зображенням різних музичних професій; картки із назвами музичних професій; картки з літерами.
Музичний матеріал: План виконання вокально-технічних вправ; аудіо касета із записом пісні: «До чего дошел прогресс» (Е. Крилатова – Ю.Єнтіна).
ТЗН: Магнітофон.
Хід заняття.
І. Вхід дітей до класу під пісню « До чего дошел прогресс» з репертуару Є. Крилатова та Ю. Єнтіна.
ІІ. Музичне вітання. Виконання вокально-технічних вправ.
ІІІ. Оголошення теми заняття.
Педагог: Діти, уявіть собі, що зараз 2020 рік, ви вже дорослі, здійснили свою мрію, отримали професію, стали тими, ким хотіли бути. І от ви приходите до мене в клас. Щоб ви розповіли про свою професію?
Діти: (Розповіді дітей).
Педагог: Дякую вам за ваші розповіді, вони справді дуже цікаві! А ось, коли я була маленькою дівчинкою, то дуже любила співати, танцювати, і хотіла навчитися грати на фортепіано. Навіть, коли ми грали з подружками, уявляла себе вчителькою, яка вчила співати своїх ляльок та м’яких іграшок. А коли у нашій сім’ї було яке-небудь свято, я завжди готувала для гостей пісні та вірші, які складала сама. Ось і зараз ви бачите, що мрії мої збулися, я вивчилася і отримала цікаву професію. І ви, мабуть, вже здогадалися, що тема сьогоднішнього заняття: «Музичні професії».
Педагог: Діти, коли ви заходили у клас, то чули музику. Якою вона є на вашу думку: веселою чи сумною, повільною чи бадьорою?
Діти: Весела, бадьора…
Педагог: Так, на наших заняттях ми слухаємо музику, розповідаємо про неї, співаємо пісні. Але для цього треба, щоб музику хтось написав. Хто створює музику?
Діти: Музику створює народ, а також композитори.
Педагог: Так, композиторам потрібно багато працювати. Вони пишуть музику нетільки для концертної сцени. Багато з них складають музику для телебачення, кіно, або вчать інших складати музику. А інколи співаки та солісти замовляють композиторам написати музику особисто для них. Ось композитор написав свій музичний твір на нотному папері. До кого він повинен звернутися, щоб його твір надрукували?
Діти: (Відповіді).
Педагог: Так, до видавця. Видавці друкують музичні твори, які продаються у книжкових та музичних крамницях. Раніше ноти гравірували на спеціальних металевих пластинах. Потім на них наносили друкарську фарбу та робили відтиски. Зараз усі нотні видання, як і книжки, готують на комп’ютерах.
– Діти, після того, як твір надруковано, кого треба запросити, щоб ми його почули?
Діти: Виконавця!
Педагог: Правильно. Професія виконавця полягає тому, що співати, грати або танцювати потрібно дуже добре, для того, щоб досягти певного успіху. Адже завоювати славу дуже важко, бо щастить не усім.
Педагог: Діти, а про кого зараз піде мова:
«Він музикантами керує,
На нього дивиться оркестр,
А публіка його цінує
І віддає тепло сердець».
Діти: Це диригент!
Педагог: Так, рішення про те, як повинен грати, або співати кожний виконавець (в оркестрі, хорі, струнному квартеті, вокальному ансамблі…) приймає диригент. Діти, відгадайте таку загадку:
«Де диригенти й композитори
Мистецтва дивного навчаються?
Де музики живе історія?
У закладі – …»
Діти: Консерваторія!
Педагог: Правильно, багато музикантів вчать інших співати, або грати на музичних інструментах, вони передають учням свої знання, прийоми гри, або співу, та вміння розуміти музику. Така професія має назву – викладач. Деякі викладачі стають такими відомими, що люди із усіх куточків світу їдуть до них вчитися або перейняти досвід.
Педагог: Діти, діляться на дві команди. Їм даю конверт з літерами. З цих літер треба скласти назву певної музичної професії (звукорежисер, лікар).
Педагог: Дякую, кожна команда впоралася із своїм завданням. І такі музичні професії як звукорежисер та лікар мають не менш важливе значення, ніж інші музичні професії. Діти, а скажіть мені, будь ласка, чим займається звукорежисер?
Діти: Він озвучує різні концерти, на яких виступають артисти. А ще у спеціальному приміщенні (студії звукозапису) він записує голоси співаків та звучання різних музичних інструментів.
Педагог: Добре, діти. а яке значення має професія лікаря для музикантів?
Діти: Часом, коли музиканти, або хореографи отримують травми, перенапружуючи вправами певні м’язи, лікар допомагає їм вилікувати та зміцнити ці м’язи.
Педагог: Правильно, а скажіть мені, будь ласка, як зветься лікар, який лікує зв’язки співакам, театральним акторам, дикторам телебачення, вчителям…?
Діти: Фоніатор.
Педагог: Дуже добре, що ви пам’ятаєте вивчений матеріал на попередніх заняттях. Зараз я пропоную вам ще одну цікаву гру, яка має назву «Захист професій».
(Діти знов поділяються на дві команди. Кожній команді я пропоную картку, на якій написана назва професії: 1) хореограф; 2) майстер. Команди готуються захищати її в творчій формі. Це може бути оповідання про професію, про особливості даної роботи. Також команда може зобразити професію в малюнку, в серії малюнків, а інша команда повинна відгадати її назву).
Педагог: Дуже добре, із цікавого виступу кожної команди, ми дізналися про професії хореографа та майстрів, які виготовляють музичні інструменти. І зараз я вам нагадаю про ще одну важливу музичну професію як імпресаріо. Люди цієї професії займаються організацією виступів оркестрів та ансамблів. Вони замовляють приміщення (зали), проводять рекламні компанії, домовляються за музичне обладнання та програму, забезпечують транспорт, харчування та житло для музикантів та артистів.
ІV. Висновки.
Педагог: Отже, ми дізналися, що з музикою пов’язано дуже багато різних професій, І для того, щоб ми з вами змогли прослухати концерт або музичний запис, потрібно працювати не лише виконавцям, але й великій кількості інших музикантів та працівників, які залишаються за кулісами. Музика існує для всіх людей: для тих, хто її створює, та для тих хто її виконує і слухає. Нехай обрана вами, майбутня професія, навіть якщо вона не буде пов’язана із музикою, буде вам до душі, а людям на користь.
До побачення до нових зустрічей!
Конспект відкритого заняття
«Розмалюємо писанку»
Мета: Знайти у писанках символи й музику.
Завдання:
навчальні: знайомство з історією й символікою, музичними образами писанок, повторення нотної грамоти.
розвиваючі: розвиток образного сприймання декоративно –прикладного мистецтва й музики; розвиток навичок чистоти інтонування мелодичної лінії; уміння аналізувати своє та чуже ансамблеве виконання; розвиток творчих навичок.
виховні: виховання інтересу до традицій українського народу,
любові й поваги до рідної землі.
Наочність: картки з темою уроку й епіграфом, репродукції
Великодніх писанок, картки із символами й візерунками писанок, Великодній кошик, кошик з писанками, вишитий рушник, дошка, крейда.
Музичний матеріал: „Мить весни”, Руслана Лижичко;
Молода”, Анатолій Житкевич;
„ Чом ти не прийшов” – українська народна пісня у сучасній обробці, „ Веселка”.
ТЗН: магнітофон, аудіо касети з піснями
ХІД ЗАНЯТТЯ.
1. Вхід до класу під музику „ Веселка”.
– Музичне вітання. ( Додаток 1 ).
– Пісня – „ Гра в гостей”. (Додаток 2 ).
– Гра „ Подаруй комплімент”.
2. Оголошення теми уроку.
Педагог: Ми починаємо з вами незвичайний урок музики! Навіть у музичному привітанні ми звертались не до музики, а до кого?
Учні: До землі, до сонця, чудової пори року – весни!
Педагог: Так, весна нам дарує красу, свято. І це свято завітало
сьогодні до нас.
( Вчитель бере Великодній кошик, що стоїть на столі ).
Педагог:Подивіться, що воно нам принесло? Так, і вишитий рушник,
і кошик, з яким йдуть до церкви у святкову ніч, свічки,
і писанки. Усе це – необхідні атрибути свята. Але хто мені
скаже якого?
Учні: Пасхи… Великодня…
Педагог: А що є найголовнішим символом Великодня?
Учні: Писанка.
Педагог: Так, писанка – найголовніший символ Пасхи, Великоднього свята, символ України, символ весни, символ вічності життя! Темою нашого уроку буде саме писанка, ми спробуємо розібратися про що віщують нам знаки – символи писанки, її непрості візерунки, і самим розмалювати її. Отже тема нашого заняття: «Розмалюємо писанку» але музичним орнаментом. (Отже, першим музичним візерунком нашого заняття буде пісня « Молода» у виконанні Євгенії Саболдашної).
3. Бесіда про символіку писанок.
Педагог: Я вважаю, що кожен з вас знає про існування певних Великодніх правил та традицій. Давайте разом пригадаємо
ці традиції. Я почну з того, що розмальовуванням писанок займались тільки жінки, і під час народження писанки на людину сходить милість Божа.
Учні: Вважалось, що божественна писанка – та, котру розписала мати. Ні за які гроші не можна було її продавати – це вважалось найбільшим гріхом, її можна було тільки дарувати.
Педагог: Так, правильно, а чи знаєте ви чим відрізняється крашанка від писанки?
Учні: Варені крашені яйця називають крашанками, без яких не обходяться поминальні обряди. А ось писанкою – живим, не вареним яйцем – вітали народження нового життя.
Педагог: Писанку тримали у хаті як ікону, як талісман та оберіг. Вона, згідно народним повір’ям, надавала домочадцям сили, приносила красу, здоров’я та достаток. На Гуцульщині й досі можна зустріти хати, в яких зберігається по сотні й більше писанок. Звичай там такий – кожного Великодня залишати по одній писанці. Ось і виходить, скільки років хаті – стільки в ній писанок.
Учні: А ще, воду для розведення фарб брали із семи джерел або розталу. Додому її несли мовчки, таємно. Використовувалися тільки природні фарбники. Вважалося, що колір, який іде від дерева та квітки, – це фарби самого Бога.
Жовту фарбу здобували з коріння дикої яблуні, зелену – з лушпиння насіння молодого соняшника, темну з дубової кори, а фіалкову – з кори чорної вільхи.
Для розведення фарб збиралися жовтки з перших дев’яти яєць молодої курки. Це допомагало зберігати колір та особливу прозорість малюнку.
Педагог: Давайте, насамперед, познайомимось з живописним
орнаментом писанок. Ось погляньте, що малюють на
писанках?
( Учитель вивішує картки із зразками орнаменту і запитує):
– На що схожі ці малюнки, що вони вам нагадують?
( Додаток № 3).
Учні: Зірочки, павучків, сонце, квіти…
Педагог: Так у більшості регіонів України, як правило, з обох боків яйця писали по одній великій зірці або по одному великому «павучку». Одним з найрозповсюдженіших елементів у писанковому орнаменті є зображення сонця. Культ сонця у наших предків був чи не найголовніший. Після довгої зими на його повернення чекали всі. Його урочисто зустрічали, на його честь співали пісні, водили хороводи. Отже, зараз разом з Ольшанською Іною ми помандруємо до сонячної веселки. Звучить пісня «Веселка». ( Учитель вивішує інші картки зі зразком орнаменту). ( Додаток 4 )
Педагог: Зверніть увагу на хвилястий орнамент під назвою «безкінечник». Подекуди воно сприймається як мереживо, що вишивалось на сорочках як оберіг. А що нагадують вам ці візерунки?
Учні: Травичку, гілку ялинки…
Дерево, квітка, вазон…
Педагог: Найрозповсюдженішим елементом писанки є дерево, яке навіть називали „ деревом життя”, і квіти. Адже навесні вони починали своє нове життя. А сам цвіт квітки був символом краси й молодості.
( Учитель вивішує картки із зображенням тризуба і питає):
Додаток № 5.
– Ці знаки – символи вам напевно найбільше зрозумілі?
Учні: Це тризуб.
Педагог: Так, а що він символізує?
Учні: ( Відповіді ).
Педагог: Він символізує триєдність минулого, теперішнього і майбутнього. Він є триєдиним символом продовження роду ( батько – мати – дитина ). Він символ нашої держави України.
– Діти, ви знаєте, що людина, яка складає вірші, зветься – поет.
А як зветься людина, яка має певну музичну освіту і сама складає музику?
Учні: Композитор.
Педагог: Так, правильно, а якщо музику та вірші складає народ, ( багато людей )?
Учні: Ця музика або пісні мають назву – народні.
Педагог: Зараз у виконанні Головченко Катерини, Горинчой Георгія та Саболдашної Євгенії – для вас прозвучить українська народна пісня „ Чом ти не прийшов”.
Ритмічна імпровізація.
Педагог: А тепер настав час роз писати писанку музикою! Нашими
орнаментами й символами будуть позначення
тривалостей.
Які з них ми виберемо? Нам підкажуть слова – символи:
«писанка, писанка людям на добро», а допоможе нам
наша музично – ритмічна творчість.
Педагог: Наше завдання: промовити слова – символи в ритмі,
допомагаючи собі плесканням в долоні.
( Учні разом з вчителем, плескаючи у долоні,
опрацьовують слова – символи:
«писанка, писанка людям на добро» ).
Отже, ритмічний орнамент нашої писанки готовий!
5. Музикування ритмічного малюнку писанки на шумових музичних інструментах.
Педагог: Зараз настав час розфарбувати вигадану нами музично –
ритмічну писанку. Що в музиці є особливою фарбою, яка відрізняє окрас звуків, інструментів, голосів?
Учні: Тембр.
( Вчитель бере кошик із музичними інструментами ).
Педагог: Ось наш тембр. А тепер розфарбуємо писанку не лише
ритмізацією слів, а його грою на музичних
інструментах
– Ритмізація партії, яку учні виконують на ложках:
Пи – сан – ка, пи – сан – ка, лю – дям на доб – ро.
( Учні грають лише виділені склади ).
– Ритмізація партії, яку учні виконують на сопілці:
Пи – сан – ка, пи – сан – ка, лю – дям на доб – ро.
( Учні грають лише виділені склади ).
– Ритмізація партії, яку учні виконують на дзвіночках:
Пи – сан – ка, пи – сан – ка, лю – дям на доб – ро.
Молодці, я вважаю, що ви дуже добре впоралися із
своїм завданням!
( Вчитель роздає дітям солодкі призи у вигляді
шоколадних яєць ).
6.Висновки.
Педагог: Ми сьогодні з вами розписували писанку. Саме в
писанках – і живописних, і музичних – ми знайшли
символи життя.
То ж нехай і ваше життя буде барвистим, змістовним
і без кутів – неначе писанка!
До побачення, до нових зустрічей!
( Вихід з класу під музику « Веселка»).
Матеріали до конспекту заняття з теми:
«Музична грамота »
Вчитель розповідає казочку і на фоні палацу Країни музики, виставляє головних героїв казки.
Казка.
Жила була сіренька пташка. Інші пташки глузували з неї, що вона не мала барвистого вбрання.
Одного разу восени полетіла пташка в Країну Музики, бо її не так приваблювало різнокольорове вбрання птахів, як дуже подобалося слухати пісні синички, іволги, жайворонка, хоч сама співати не вміла.
Багато чудових будинків побачила скромна пташка в Країні музики, але найбільше їй сподобався красивий багатоповерховий палац Ноток.
Сіренька пташка дізналась, що на додатковій площадці палацу живуть король Додон – І, йому прислужував старий слуга Рено, кімната якого знаходилась під першим поверхом палацу ноток. Кімнати першого поверху займає Королева Мілісента – миленька, добра і мудра чарівниця. А красуня донька Короля Додона – І і королеви Мілісенти Принцеса Сольвейг займає кімнати другого поверху. А ось старенька няня Фаїна живе в кімнаті між першим і другим поверхами, щоб завжди встигнути за першим покликом Королеви Мілісенти на перший поверх, чи красуні Сольвейг на другий поверх.
Пташка дізналась також, що верхні поверхи палацу Ноток займають блазень Короля Додона – І Ляно, який завжди посміхається і співає веселі пісеньки Ля! Ля! Ля! Ля! Між другим і третім поверхами маленька затишна кімната блазня Ляно.
На ІІІ-ому поверсі живе молодий зброєносець Сіно. А сам Королевич Додон – ІІ, обрав собі кімнату з балконом між другим і третім поверхами.
Сіренька скромна пташка познайомилась з жильцями палацу Ноток. Вони потоваришували, а згодом навчили цю пташку нотній грамоті, навчили її співати.
Особливо пташці вдавалися Сольні партії. В країні музики їй дали ім’я Соловейко. Повернувся Соловейко весною в свій рідний край. Зрадів і заспівав. Це були самі мелодійні пісні, яких ніхто ще не чув. Зараз ми з вами можемо насолоджуватися співом Соловейка навесні. Ця скромна сіренька пташка зачаровує всіх своїм чудовим співом.
Вчитель:
Ви звичайно любите музику діти. Слухаєте її по радіо та телевізору. Адже кожну мелодію можна записати. І записують мелодію нотами, як слова записують літерами.
Нота – (латинська мова nota) – означає знак, яким позначається звук. Для того, щоб навчитися читати книжки, потрібно знати літери, а для того щоб навчитися читати музичні п’єси, потрібно знати ноти. У алфавіті 33 літери, а скільки нот у нотній азбуці?
Сім існує нот на світі
До, ре, мі, фа, соль, ля, сі,
У музичнім розмаїті
Як краплиночки роси.
Будинок де живуть ноти називається – нотний стан.
Ми у зошиті своєму
Намалюєм нотний стан
І на ньому ноти – крапки
Розташуєм по місцям.
А тепер, любі друзі, спробуємо з вами проспівати всі сім нот, які ми з вами написали на нотному стані.
(Учні разом з керівником проспівують мажорну гаму у висхідному та нисхідному русі)
Вчитель розповідає загадку про ноти:
На п’ятьох проводах
Спочиває зграя птах.
(Ноти).
Питання – Відповіді:
Зараз, любі друзі, уявіть, що ми у лісі, але нам дуже захотілося попити водички. Згадаймо, будь ласка, які водоймища ми знаємо?
А щоб дізнатися з якого водоймища можна напитися у лісі, спробуйте відгадати таку загадку:
Бегу я, как по лесенке,
По камешкам звеня.
Издалека по песенке
Узнаете меня.
(Джерельце).
Подивіться, дітки, будь ласка на цей малюночок. Отже, мова йде про джерельний ключ. Дітки, скажіть мені, а які ключи ви ще знаєте? ( ключ від дверей, ключ пташиний). Добре, а зараз ви дізнаєтесь про скрипковий ключ.
Що ключем скрипковим зветься
І так весело сміється.
(Діти вчаться малювати скрипковий ключ).
А чому все ж-таки цей знак називається скрипковим ключем? А тому, що у цьому ключі пишуть ноти для скрипки
Нот поки що вистачає
Але ж як їх рахувать?
В цілім світі добре знають –
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Якщо нота біла
Звісно нота – ціла.
Ми поділим нотку цілу
На дві половинки білих.
В кожній ноті половинки
По дві чорних четвертинки.
А у кожній четвертушки
Є завжди по дві восьмушки.
Всі ми з вами вміємо розмовляти. Але зверніть увагу, ми не кажемо всі слова підряд без перепочинку. Слова, фрази, речення – ми з вами друг від друга відділяємо.
Ось і в музиці у нас
Є зупинки поміж фраз
Де звучання обірветься –
Мить ця паузою зветься.
(Вчитель розповідає дітям про паузи, які вони бувають, яка їх тривалість, де і як їх писати).
Скажіть мені діти, а які музичні інструменти ви знаєте? (Діти відповідають).
А яка назва музичного інструменту, який стоїть у нашому класі? Вірно, це фортепіано, або ще його звуть піаніно.
Фортепіано – слово італійського походження. Якщо його розділити на два слова вийде: форте, що означає – гучно, та піано, що означає – тихо. У музичній грамоті два цих слова означають силу звучання.
Слід ці літери вам знати,
Між собою розрізняти:
«Еф» – гучніше «f»
«Пе» – тихіше «p»
Композитор так і пише
(Вчитель разом з дітьми виконують музичну вправу з різною гучністю.
Конспект заняття на тему: «Українська кухня».
Мета заняття: Ознайомити дітей з традиційною та обрядовою українською кухнею.
Завдання:
– освітні: розширити уявлення про обрядові та традиційні українські страви.
– розвиваючі: працювати над виробленням вокально-ансамблевих навичок (співочим диханням, звукоутворенням, унісоном, дикцією та артикуляцією…); добиватися виразності виконання музичних фраз у по співках та піснях; розвивати ладове відчуття; розвивати кмітливість дітей їх музичну пам’ять і спостережливість; розвивати творчі навички.
– виховні: виховувати повагу до народних звичаїв; виховувати інтерес і любов до народної пісні; виховувати риси дбайливих майбутніх господарів; формувати бережливе ставлення до результатів в праці.
Наочні посібники, реквізит: плакат з темою уроку й епіграфом; картки із зображенням овочів, фруктів, птахів, тварин; скатертина; вишитий рушник; хліб і сіль; дві миски з варениками; національний одяг для дітей і вчителя.
Музичний матеріал: (ТЗН – фортепіано, магнітофон).
1. Фонограма пісні-небилиці «Веселі куховари»
(Муз. І. Островського, Сл. В. Кленца).
2. Партитура пісні «Тісто»
(Муз. В.Паронової, Сл. Т.Малахової, Н. Шевченка).
3. Партитура пісні «Паляниця»
(Муз. В. Присухіної, Сл. В. Дерія).
4. Партитура пісні «Калачі»
(Муз. В. Паронової, Сл. Г. Демченко).
5. Партитура пісні «Пиріг із вишнями»
(Муз. Н. Шевченко, Сл. П. Коган).
6. Партитура пісні «Куховарки»
(Муз. Н.Шевченко, Сл. С.Шушкевич).
7. Партитура пісні «Іди, іди, дощику»
(Українська народна пісня).
8. Партитура пісні «Щедрик-ведрик…»
(Українська народна пісня).
9. Партитура пісні «Печу, печу хлібчик»
(Муз. В. Верховинця, Сл. народні).
Хід заняття
Діти входять до класу під музику («Віночок українських народних пісень») одягнуті в національні костюми. На дошці прикріплені картки із зображенням українських національних страв та плакат з епіграфом:
«Конца не видно переменам:
Свиная голова под хреном,
Кулеш, лемешка и лапша.
Тому-индюк с подливой лаком,
Другому – корж медовій с маком;
И путря тоже хороша…
Похлёбка и уха для бедных
В пяти котлах кипели медных,
С борщом дымилось целых шесть;
Варились в четырёх галушки,
Бараны жарились, индюшка,
А кур, гусей – не перечесть…
Сивухи вёдра, дёжки браги
Уже стояли на виду.
Тут ножки роздали ватаге
И в миски налили еду…
Вареники, оладки, пышки
На блюдах висились горой,
Все наедались до одышки
Пшеничних калачей с вкрой.
Там кушали паслён, клубнику,
Чеснок, рогоз, терн, ежевику,
Крутые яйца с сыровцем;
Была похлёбка с потрухами,
К борщу-грудинка с бураками,
Затем с подливой каплуны,
На перемену – лещевина,
За нею – с чесноком свинина,
Кисель, что кушают паны».
И.П. Котляревський.
Стіл прибраний скатертиною та вишитим рушником; на столі хліб, сіль та 2 глечики з варениками.
1. Діти виконують «Дитячу молитву».
(Фортепіанний акомпанемент).
– Вчитель слідкує, щоб характер виконання був у помірному темпі і дуже проникливо.
Молитва
І. Пошли нам, Боже, ІІ. Щоб виростали
Маленьким дітям, Розумні й сильні,
Щастя, здоров’я Душею чисті
На довгі літа! І серцем вільні.
Щастя, здоров’я (Тричі) Душею чисті (Тричі)
На довгі літа! І серцем вільні.
2. Виконання вокально-технічних вправ.
– Музичне вітання. (Така «музична традиція» створює емоційний настрій, атмосферу зацікавлення заняття співу).
«Музичне вітання»
– Спів вправи с закритим ротом на легкість і вільність звуковидобудови, розвиток співочого дихання, чистоту інтонації.
– Спів вправи на чистоту інтонування, правильне формування голосних та чітку вимову приголосних; розвиток гармонічного слуху.
– Вправа зі співом мажорного тризвуку й звукоряду прийомом чергування ctaccato й legato.
– Вправа на розвиток співочого діапазону а також легкості й рухомості співочого голосу.
– Вправа «Від шепоту до крику» демонструє динамічні можливості голосу; одночасно ознайомити дітей з поняттям сrescendo: діти промовляють цифри «раз, два»- пошепки, «три, чотири»- тихим голосом, «п’ять, шість»- середнім голосом, «сім. вісім»- голосно, «дев’ять»- дуже голосно, «десять»- кричать.
– Вправа «Слава музиці!» виконується на чистоту інтонування та розвиток гармонічного слуху.
3. Оголошення теми заняття:
Педагог: Наше заняття сьогодні незвичайне! Навіть музичний початок був з дитячої молитва, тому що усім вам відомо, що в українського народу існує одна давня і добра традиція, яку ви, звісно, знаєте і спробуєте відповісти, яка це традиція?
Учні: З давніх – давен український народ найголовнішою цінністю у житті вважав здоров’я. Навіть вітаючись і прощаючись, люди бажали один одному здоров’я: «Здоровеньки були!», «Бувайте здорові!», «Дай, Боже, здоров’я!» Ми вважаємо, що ця традиція – є вітання один з одним.
Педагог: Правильно, але є одна традиція, яка збереглася у сім’ях і до нашого часу, це читання молитви за столом перед прийняттям їжі та вдячність Богу за хліб на столі. Отже, ми з вами дуже щасливі, що народилися і живемо на такій чудовій, мальовничій землі – в нашій славній Україні! Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут коріння роду українського, що сягає давнини..
Багато свят та обрядів є в нашого народу. Всі вони супроводжуються певними традиціями, піснями, та смачними стравами.
Отже, тема нашого заняття буде звучати так: «Українська народна кухня».
4. Бесіда про українську кухню та національні страви.
Педагог: З давніх-давен Україна славилась своєю кухнею. Її страви були відомі далеко за межами країни. Народ України славиться своєю гостинністю, бо «веселий гість – всьому дому радість». В українській хаті на столі, на вишитому рушнику, завжди лежав хліб, а поряд сіль.
За давнім звичаєм хліб та сіль підносили дорогим гостям на знак великої пошани. Діти, я вважаю, що ви легко дасте мені відповідь на таке запитання: чим славиться наша Україна?
Діти: Хлібом!
Педагог: Так! Рум’яна кругла паляниця чимось подібна до сонячного світила. Поряд із хлібом народ завжди ставив сіль. Народне прислів’я говорить: «Без солі не смачно».
Діти: «Без хліба не ситно».
Педагог: А які ще прислів’я ви знаєте?
(Діти по черзі говорять прислів’я)
- «Як буде хліб, то буде й пісня»;
- «Без хліба і біля води погано жити»;
- «Без солі, без хліба немає обіду»;
- «Відрізаної скибки до хліба не приставиш»;
- «Де хліб і вода, там немає голоду».
Педагог: Так, дійсно, люди згадували про хліб у найрізноманітніших випадках, вживаючи різні страви. А зараз ми з вами спробуємо пригадати, які страви присутні в українській кухні?
Діти: Жодне сімейне свято не обходиться без пиріжків з капустою, сиром, м’ясом, грибами; домашньої ковбаси, холодцю, голубців, вареників, каші, борщу…
Педагог: Молодці! А зараз я пропоную вам пограти одну дуже цікаву гру: «Хто кого переспіває».
(Для проведення цієї гри потрібні 18 карток. На 8 з них записують початки назв пісень, а на решті – їх закінчення. Починається гра за жеребкуванням. Той, у кого картка з початком пісні, починає співати, а той, у кого картка з продовженням, – доспівує фразу).
Наприклад:
1. «Замісила мама тісто…-… а йому в каструлі тісно».
2. «Печу, печу хлібчик…-…дітям на обидчик».
3. «Іди, іди дощику…-… зварю тобі борщику».
4. «Щедрик, щедрик, щедрівочка…-…прилетіла ластівочка».
5. «Коляд, коляд, колядниця…-…добра з медом паляниця».
6. «Короваю – раю, короваю-раю…-…я тебе прибираю».
7. «Дай борщу, мила, дай борщу, мила,…-
Дай борщу, дай борщу, мила – чорнобрива».
8. «Ішла баба по грибочки, а дід – по – підпеньки…-
Баба – свої посушила, а дід їв сиренькі».
Педагог: Молодці! Ми з вами знаємо багато цікавих пісень. Як не можна уявити море без води, саду без дерев, так для українця немає обіднього столу без чого?
Діти: Без миски борщу!
Педагог: Так, правильно, послухайте, будь ласка, одну легенду. Якось дві кам’яні баби, що споконвіку стирчать на вершинах степових курганів, розмовляли: «Чи довго нам ще тут стояти?» – запитала статуя у подруги, до якої завітала, спустившись з сусіднього пагорба. «А чи ходять в гості кум до кума, кума до куми?» – в свою чергу запитала та. «Ходять», – хитнула головою баба. «А чи варять по селах борщ?» – «Варять». Значить, нам ще тут довго стояти», – сумно сказала господарка кургану. Доки варять українські хазяйки борщі, доти існують степи і кургани, трави і биті шляхи, доти світить сонце над землею і милує око тепла блакить.
– Отже, наступне «випробування» загадками. Слухайте уважно. Хто з вас більше відгадає загадок, той і буде переможцем у цьому конкурсі.
(Вчитель загадує загадки)
- «Стоїть пані чепуриста, бо вдягла сорочок триста». (Капуста).
- «Сидить дівчина в коморі, а коса її на дворі». (Морква).
- Сидить Марушка в семи кожушках
Хто її роздягає, той сльози проливає». (Цибуля).
- «Що то за голова, що лише зуби і борода». (Часник).
- «Що за трава, що й сліпий знає». (Кропива).
- «Як на неї подивився, то сльозами залився». (Цибуля).
- «Без очей, без рук, а лізе на дрюк». (Квасоля).
- «Не вогонь, а обпікає». (Кропива).
- Товстий Гнат,
При землі не впізнають,
А як вирвеш, борщик звариш,
Тоді й похвалиш. (Буряк).
Педагог: Молодці! Я вважаю, що відгадавши ці загадки про овочі, ви легко впораєтесь з наступним завданням. Мені потрібні два учасники. (Діти промовляють лічилку: «Котилася торба з високого горба,
А в тій торбі хліб, паляниця,
Кому доведеться, той буде жмуриться»).
Завдання полягає у тому, щоб ви якомога швидше вибрали потрібні карти з продуктами, які входять до складу борщу.
Педагог: А поки наші учасники змагаються, я пропоную вам заспівати жартівливу пісню – небилицю «Веселі куховари».
(Діти виконують пісню «Веселі куховари»).
Педагог: Дякуємо нашим учасникам! Вони гарно впорались зі своїм завданням, давайте їм поаплодуємо за кмітливість та творчість!
– Діти, давайте разом з вами пригадаємо про календарно-обрядовий пісенний жанр, який сягає своїм корінням сивої давнини. Отже, почнемо з пісень зимового циклу.
Діти: Це колядки та щедрівки, які виконували на Новорічні та Різдвяні свята!
Педагог: Так, якщо ми згадаємо зміст колядок та щедрівок, то дізнаємося, які обрядові страви вживали на ці свята.
Учні: На Свят – вечір обов’язково готують кутю-кашу з пшеничної або з іншої крупи, підсолоджену медом. На Батьківщині до Різдва печуть хліб, який має назву «красун» або «василь». Цей хліб символізує сімейний добробут.
Педагог: Добре, а тепер згадаємо, які пісні входять до весняного циклу?
Діти: Веснянки, гаївки.
Педагог: діти, скажіть мені, яке саме шану вальне свято навесні?
Діти: Великдень.
Педагог: У народі кажуть: «Різдво гарне ковбасою, а Пасха – крашанкою». Отже, пригадаємо, які страви готують на це свято.
Діти: Крашанки, паски, писанки.
Педагог: Правильно, до цього свята обов’язково готують традиційні крашанки. Святкування Великодня починається з розрізання посвяченої крашанки на стільки частин, скільки членів у сім’ї. Після цього їдять святкові страви, а наприкінці подають паску.
Отже, я вважаю, що ви зрозуміли, що українська народна кухня багата обрядовими стравами. Ви сьогодні продемонстрували свої вміння крім одного. І наступний останній, але дуже смачний конкурс саме це і покаже!.
(Педагог проводить гру «Хто швидше з’їсть». Діти поділяються на 2 команди. Кожній команді подається два глечика з варениками та ложки, стосовно кількості учасників в команді. Звучить весела жартівлива музика, по команді вчителя діти починають їсти вареники. Перемагає та команда, яка швидше з’їсть вареники).
Педагог: Ну у цьому смачному конкурсі я вважаю перемогли обидві команди, і це дуже добре! Але на жаль наше заняття підходить до завершення.
Я сподіваюсь, ви зрозуміли, що наш український народ дуже гостинний – гостей добре зустрічає та смачно годує. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово, рідну пісню. Здоров’я і щастя вам, дорогі друзі! Нехай завжди будуть на вашому столі: пахучий хліб, смачний борщ, густа каша та добробут і злагода у вашій родині! До побачення, до нових, цікавих зустрічей!
Конспект заняття на тему:
«Розкажи нам, музико, казку!»
Мета заняття: Пригадати знайомі казки. Вчити оцінювати поведінку казкових персонажів. У процесі сприймання музики й практичної діяльності виховувати в учнів особистісно-ціннісне ставлення до музичного мистецтва, розвивати загальні та спеціальні здібності, художньо-образне мислення, стимулювати творчий потенціал особистості, виховувати потребу і здатність до художньо-творчої самореалізації та духовного самовдосконалення.
Завдання:
Навчальні: засвоєння знань, понять, з елементарної теорії музики; формування уявлень про український фольклор. Розширення музично-естетичного досвіду, опанування вміннями та навичками в практичній діяльності.
Розвивальні: збагачення емоційно-почуттєвої сфери; стимулювання художньо образного мислення, проявів уяви та інтуїції; формування універсальних якостей творчої особистості.
Виховні: виховання світоглядних уявлень і ціннісних орієнтацій, розуміння учнями зв’язків музичного мистецтва з природним і предметним середовищем, життєдіяльністю людини.
Наочні дошка (тема й епіграф уроку), крейда,
посібники: малюнки із зображенням казкових персонажів; плакат із нотами; ігрові посібники «музичні шашки», повітряні кульки – на яких написані назви нот; 2 малюнки з однаковим зображенням, але різною забарвністю; пластикові трубочки з зірочками на ниточці; одноразові пластикові стаканчики із пластиковими трубочками, серветками, шоколадні плитки, картки з нотами; картки із загадками.
Музичний матеріал:додаток із планом виконання вокально-технічних вправ; фортепіано, музичні ударні інструменти дзвіночки.
Хід уроку
- Музичне вітання. (Додаток № 1).
- Оголошення теми уроку.
Керівник: Дорогі друзі! З давніх часів музика здатна змальовувати різні події, намалювати картини, створювати образи і передавати настрої. У ній стільки загадкового і чарівного, що не знаєш, як про неї говорити: чи це казкова наука, чи це наукова казка! Отже, наше сьогоднішнє заняття буде незвичайним, тому, що ми з вами помандруємо у чарівний світ казкової Країни музики. І тема нашого уроку звучатиме так: „Розкажи нам музико, казку!”
Керівник: Діти, а ви любите казки?
Діти: Так!
Керівник: Звичайно, діти всього світу люблять казки, бо у кожній казці добро перемагає зло. Персонажі казок поділяються на добро творців і зло творців. Давайте разом з вами спробуємо пригадати героїв добротворців.
Діти: (відповіді) Богатирі Скороход, Котигорошко …
Керівник: Добре, молодці, а зараз пригадаймо персонажів, які творять зло.
Діти: (відповіді) Кощій Безсмертний, Баба-Яга, відьма, триголовий змій, мачуха …
Керівник: Дуже добре, я бачу, що ви знаєте немало казок та їх головних персонажів, і саме ви зможете мені зараз допомогти! Справа у тому, що трапилась неприємна річ: загубилися казкові герої, розійшлися по чужих казках. Щоб повернути їх назад, нам потрібно стати детективами. Отже, зараз за описом ви повинні пізнати про якого героя говориться і з якої він казки! Готові?
Діти: Так!
( Керівник зачитує невеличкі уривки – характеристики з різних казок) Додаток № 2.
Керівник: Молодці! Всіх героїв відгадали! Діти, а знаєте ви, що казка – є найпопулярнішим фольклорним жанром
Може, хтось із вас зможе відповісти, що таке фольклор?
Діти: Це народні пісні, загадки, легенди, лічилки, скоромовки, казки …
Учень: «Фольклор – це слово англійського походження яке буквально означає – народна мудрість».
Керівник: Так, правильно мудрість народу іскриться в дотепних приказках, загадках, піснях, думах, легендах, переказах і звичайно ж, у казках. Можна сказати, що казка є своєрідним сплавом життєвого досвіду і мрій, реальності й вимислу. За допомогою казок виховувалась любов до рідної землі, рідної домівки, рідної матері, а врешті – до народу і до Вітчизни в цілому.
Та продовжимо нашу подорож у світ музики, де на кожному кроці трапляються великі і маленькі відкриття.
- Казкове музикування.
Керівник: Музика виражає внутрішній світ людини (її стан, почуття, настрої, думки). Діти, якщо ви подивитись ось на ці малюнки (вчитель вказує на малюнки, що знаходяться на дошці), то зможете мені сказати, що це герої певних казок, так?
Діти: Так!
Керівник: А скажіть, будь – ласка, яких казок?
Діти: (відповіді).
Керівник: Так, правильно дивлячись на ці малюнки ми з вами бачимо певну історію, тобто казку. Діти, а подивіться, будь-ласка, ось на ці малюнки (вчитель показує два однакових малюнки, виконаних звичайним олівцем і в кольорі) і скажіть чим вони відрізняються і що в них є спільним?
Діти: Малюнок залишається той самий, а змінюється лише забарвлення!
Керівник: Так, правильно, молодці! Ось і в музиці є різні звуки – барви, за допомогою яких ми можемо почути музичну історію, або казку, і ці барви мають назву. Скажіть, будь-ласка яку?
Діти: (відповіді). Тембр.
Керівник: Правильно, саме тембри – кольори вдягають звуки, ніби весняні дерева, у живе листяне і квіткове вбрання. Діти, зараз я хочу пригадати одну казкову історію, але мені буде потрібна і ваша допомога! Ви згодні?
Діти: Так!
Керівник: Отже, слухайте мене уважно. Жила-була дівчинка Ганнуся. Вона дуже любила співати різні пісні й часто сама їх придумувала: про свої іграшки, про себе чи ще про що – небудь. Улітку Ганнуся приїжджала до бабусі. Якось вийшла вона на галявину перед будинком і побачила багато красивих квітів. Замилувалася. І раптом чує , що звідкись доноситься ніжна, срібляста мелодія. Нахилилася Ганнуся нижче до трави й побачила: маленький ліловий дзвіночок розгойдується від легкого подиху вітру, ніби співає свою дзвінку кришталеву пісеньку:
(Звучить (на фортепіано) пісенька дзвіночка).
Так заприятелювала дівчинка з чудесною квіткою й щодня приходила до неї, щоб послухати її чудесний голос. Отже, і ми з вами зможемо розучити цю пісню, але для цього буде потрібна ваша допомога.
(Керівник пропонує пограти в гру: «Складіть мелодію»). Додаток № 3.
Керівник: Тепер, коли ми з вами впоралися з цим завданням, я пропоную заспівати цю мелодію нотами й заграти на дзвіночках.
(Розучування з нот, аналіз руху мелодії).
Керівник: Одного разу була сильна гроза, був рвучкий вітер, як з відра лив дощ. Тільки наступного дня прийшла Ганнуся на те місце, де росла квітка – та її не було. Довго вона шукала улюблений дзвіночок і не знайшла його. «Напевно вітер відніс мою квітку на іншу галявинку, що за лісом», подумала Ганнуся.
Прийшла дівчинка додому, розповіла про своє лихо бабусі:
– Ну що ж, підемо, пошукаємо твій дзвіночок, – відповіла та.
Перейшли вони на далеку галявину, а там квітів сила- силенна. І дзвіночків багато, і усі вони співають свої пісеньки. Тільки, де той дзвіночок, що потрібний Ганнусі? Нагнулася дівчинка до одного з них, прислухалася, яку він пісеньку співає.
(На фортепіано звучить мелодія).
Керівник: Діти, чи це той Ганнусин дзвіночок?
Діти: (відповіді)
Керівник: Ні, не мій дзвіночок, – подумала Ганнуся.
Потім підійшла ще до одного дзвіночка, послухала його пісеньку:
(На фортепіано звучить інша мелодія).
– І це не мій дзвіночок, – зіткнула вона. І раптом їй здалося, що вона чує знайомі звуки. Озирнулася. Нахилилася до квітки, прислухалася.
А пісенька її була такою (учні слідкують за нотним записом):
(На фортепіано звучить мелодія).
– Ура! Це мій дзвіночок, – вигукнула Ганнуся.
Разом з бабусею вона викопала квітку маленьким совочком, принесла на свою галявинку і посадила на колишнє місце. Щодня приходила Ганнуся до дзвіночка доглядала за ним, поливала і тихенько наспівувала разом з ним його веселі пісеньки.
Керівник: Ну що, дітки, вам сподобалась моя казка?
Діти: Так! Сподобалась!
Керівник: Діти, ми продовжуємо нашу подорож по казковій Країні музики, і зараз я пропоную вам відгадати загадку:
«З піснею цією
Діти виростають,
Бо її матуся
Кожному співає».
(Колискова).
Діти: (відповіді).
Керівник: Так, правильно, це справжнісінька колискова! Діти, а ви знаєте, що десятки тисяч років
тому первісні мами, гойдаючи своїх малюків, наспівували їм тихим ніжним голосом те саме «Люлі! Люлі! Лілі!», яке ми чуємо і в наш час. Ну а те, що колискова – пісня, а не танок, ви й самі здогадуєтесь. Так от, колискова – це Початок Пісні. Колискова – перша представниця вокального жанру, та й музичних жанрів взагалі. І ця найперша пісня без слів, тому що люди тоді ще не вміли розмовляти.
В одному з наймузичніших міст світу, Відні, є пам’ятник: над невичерпним струменем води стоїть людина з волинкою в руках. Це пам’ятник пісні. І зараз я вам розповім ще одну казкову історію, отже слухайте!
Давним-давно жив у Відні веселий чоловік на ім’я Августин, який славився на все місто своїми піснями. Багато з цих пісень Августин складав на ходу …
Де Августин, там радість і веселощі. Де радість і веселощі – там Августин.
Але якось у місто прийшло страшне лихо. І звалось воно – чума.
Страшна хвороба косила людей так, що вимирали цілі вулиці і навіть міста. Засмутились мешканці Відня.
І лише Августин, як і досі, з’являвся то тут, то там із своїм нехитрим інструментом, і скрізь весело звучала його волинка, ніби кидаючи виклик смерті. Він підбадьорював співгромадян, а вони слухали його з
вдячністю і подивом: невже він не боїться смертоносної чуми?
Одного разу втомлений Августин, повертаючись
вночі додому, вийшов на околицю міста. Він довгий час блукав у темряві, вибився із сил і мріяв про те, щоб десь трошки поспати. Він просто засинав на ходу. Нога за ногу проплентався він ще трохи якимись купинами і раптом спіткнувся і звалився у якусь яму. Яма то й яма. Чим не місце для сну, та й вітер не дме. І проспав Августин у ній тихо і мирно до ранку. А вранці з’ясував, що попав на цвинтар і провів ніч у загальній могилі для жебраків, які померли від страшної хвороби.
Августин вибрався з ями, струснув з волинки землю і вирушив до міста. А дорогою він склав пісню, в якій ішлося про те, що сьогодні вночі він зустрів смерть і переміг її.
Він співав цю пісню скрізь, і мешканці міста, котре гинуло, із захопленням і надією слухали його, вірячи, що пісня може врятувати людину від загибелі.
Разом з Августином цю пісню заспівав увесь Відень. І врешті-решт страшна хвороба відступила перед життєлюбними віденцями, котрі співали наперекір смерті. Адже правда, що із життєрадісними і сильними людьми їй справитися важче, ніж з людьми слабкої
волі …
Відтоді Августин став народним улюбленцем.
Стоїть на майдані пам’ятник Августину, і звучить донині весела пісенька-вальс «О, мій милий Августин». Та, звичайно, найкращий пам’ятник пісні-вона сама, її звучання сьогодні і завжди!
Отже, я вважаю, що цю історію ви запам’ятаєте і обов’язково розповісте своїм батькам, бабусям та дідусям, або своїм друзям.
І зараз, я з великим задоволенням пропоную вам перетворитися на «скульпторів» і зробити власний невеличкий «пам’ятник пісні»!
(Вчитель проводить гру «Скульптори») Додаток № 4.
4. Заключна частина.
Керівник: З давніх – давен у різних народів про музику кажуть, що вона – і наука, і казка. У ній стільки загадкового і чарівного, що не знаєш, як про неї говорити: чи це казкова наука, чи це наукова казка.
Дякую вам дорогі друзі! Будьте такими добрими, ерудованими і веселими!
До побачення, до нових зустрічей!
ДОДАТКИ
І. Додаток до конспект заняття
на тему: «Колискова для доні – ляльки»
(Молодша група: діти 5 – 7 років)
ДОДАТОК № 1
План розспівування
дитячогго колективу
1. Музичне вітання: «Любі хлопчики й дівчатка,
Знаєм безліч ми пісень.
Заспіваємо спочатку:
«Добрий день всім, добрий день!»
2. Виконання вправ на внутрішньо глоткову свободу:
– Рот трохи відкритий, пальці рук фіксують положення підборіддя біля передньої частини шиї. Вимовляти повільно «про себе» о – у –а , не змінюючи положення
рота.
– Розширити ніздрі та спробувати позіхнути із закритим ротом.
– Протяжно тягнути сонорний звук «М»; із звуком «полоскаючи горло», закинувши голову назад (нижню щелепу не висовувати вперед)
Прослідкувати:
1) зуби розімкнені, нижня щелепа глибока;
2) губи в стані лоскотіння;
3) відчути округлість м’якого піднебіння.
Педагогічна мета:
1) розігріти зв’язки на натуральному, природному співочому тоні;
2) вибудувати інтонаційний слух;
3) підключити необхідні резонатори й закріпити всю систему співочого дихання.
3. Фонопедична вправа. «У кого що в середині?»
В кульбабок білих – виліталка (учні легко здувають уявний пух з долоньок).
У мотоцикла – ричалка (учні супроводжують вимову звукозображального елементу «трр» – трр» круговини рухами кулачків).
У годинника – спішилка ( учні активно й чітко вимовляють склади «тік-так» і виконують коливання з боку в бік вказівним пальцем, який імітує маятник годинника).
У дівчат – смішинка (вимовляють склади «ха» й «хі» у фальцетному регістрі).
У мишки – пищалка (склад «пі» вимовляється тоненько й швидко).
У коника – іржалка (голосом на фонемі «і» зображується іржання коника).
У вітру – задувалка (двічі довго видихається повітря).
У каблучків – стукалка (легко й рухливо цокають язиком).
У носа – сопілка (тихенько шмигають носом).
В їжака – пихтілка (пошепки й неголосно чергується склад «пих»).
У телефону – дзвонилка (зображується «голос» міжміського телефону – довге «тру – у – у», розділене паузами).
А в сонця – світилка (кожна дитина співає будь-який звук; кластерна пляма повинна прозвучати достатньо довго, щоб учні освоїли надані їм можливості вільного співу).
Прослідкувати:
1) за керуванням артикуляційною мускулатурою;
2) довільним керуванням регістрів;
3) інтенсифікацією і регуляцією фонаційного виходу;
4) формуванням механізму прикриття.
Педагогічна мета:
1) стимулювання м’язів, що беруть участь у звукоутворенні;
2) розвиток загальної моторики організму;
3) розвиток артикуляційної моторики дихання, гнучності голосового діапазону, розуміння звукозображальної мови.
4. Вправа на унісонне звучання.
«Тихо, ніжно і уважно
Заспіваймо разом всі,
Щоб тоненько задзвеніли
Наші юні голоси».
Слідкувати:
1) розподіл співочого дихання на музичну фразу;
2) чистота інтонування;
3) співоча дикція та артикуляція.
Педагогічна мета:
– працювати над виробленням вокально-хорових навичок: співочим диханням, чистотою інтонування, правильним формуванням голосних та чіткою вимовою приголосних звуків.
5. Вправа на «Legato» для вирівнювання співочих регістрів.
Слідкувати:
1) за збереженням рівної вокальної лінії на окружному співочому тоні. Кожен звук нанизувати, наче намистинку на рівну нитку, переслідуючи принцип «згладжування голосних».
Педагогічна мета:
1) розвиток кантилени (плавного звуковедення);
2) згладжування голосних звуків та перехід від звуку до звуку;
3) розподіл дихання та повнота звучання.
6. Творче музикування. «Озвучування вірша» (з досвіду Т.Тютюнникової) – може бути шарудіння листками паперу, дмуханням у пляшку, ударами дерев’яними паличками (олівцями), а також використання пластмасової коробки, бубна, дзвіночків, дерев’яної (картонної) коробки, барабана.
Лежить на небі хмара, зітхає й буркотить
(шелестіти папером, дмухати в шийку пляшки)
В калюжі, в калюжі щодуху крапотить
(стукати по пластмасовій коробці)
А ось маленька хмарка вискоком, ніби кінь
(пунктирний ритм на бубні)
Маленькими копитцями дзінь-дзінь, дзінь-дзінь
(дзвіночки)
Біжить по парасольках грибочків-малюків
(дерев’яні палички)
Ось і настала осінь – пора грибних дощів
(шелестіти папером, стукати по дерев’яній коробці)
Педагогічна мета:
– урізноманітнення занять;
– розвиток музичних здібностей дітей;
– до кінця осмислене вивчення музичної грамоти;
– можливість дітей з вадами голосу та нечистою інтонацією повірити у свої «музичні сили».
7. Елементарна теорія музики.
Закріплення теми: «Динамічні відтінки».
Вправа «Від шепоту до крику» – демонструє можливості голосу, одночасно знайомлючи дітей з поняттями «crescendo» та «diminuendo»: діти промовляють цифри «раз, два» – пошепки, «три, чотири» – тихим голосом, «п’ять, шість» – середнім голосом, «сім, вісім» – голосно, «дев’ять!» – дуже голосно, «десять!!!» – кричать (та навпаки).
Гра «Фортепіано».
Діти поділяються на дві команди, які так і називаються «f – форте» і «p – піано». Кожна команда отримує однакову кількість карток із різними малюнками. Кожна команда повинна вибрати певні малюнки, які характеризують назву їхньої команди. Виграє та команда, яка швидше збере характерні картки.
Наприклад:
f – форте
p – піано
ДОДАТОК № 2
Партитура української народної пісні:
«Ой ну, лю-лі, лю-лі»
(Колискова)
«Ой ну, лю-лі, лю-лі,
Налетіли гулі,
А – а – а – а! А – а – а – а!
Із чужої сторони
До нашої дитини».
ДОДАТОК № 3
Партитура пісні «Ладки – Ладусі»
Слова Івана Островерхого
Музика Володимира Кленца.
І куплет
Ладки, ладоньки, ладусі,
Купим ляльку для Катрусі.
Лялька буде з нею спати,
Сон її оберігати. 2р.
ІІ куплет
Сірий, сіренький коточку,
Спочивай собі в куточку,
А до ліжка не ходи ти,
І Катрусі не буди ти. 2р.
ДОДАТОК № 4
Українська народна пісня
«Ой ходить сон коло вікон»
(Колискова)
1. Ой ходить сон коло вікон,
А дрімота коло плота (2)
2. Питається сон дрімоти:
«Де ж ми будем ночувати?» (2)
3. «Там ми будем ночувати,
Де хатина теплесенька (2)
4. Там ми будем ночувати,
Мале дитя колихати»
ІІ. Додаток до конспекту заняття
«Розмалюємо писанку»
Додаток № 1
- Вправа на правильне формування голосних та чітку вимову приголосних, чистоту інтонування та звуковедення.
- Вправа на правильне формування голосних, чистоту інтонування та звуковедення.
- Вправа на глісандуючу – висхідну та нисхідну інтонації з різким переходом із грудного ( у ) в фальцетний ( у ) регістри та із фальцетного в грудний з характерним „ переломом голосу, який називаємо„ регістровим порогом”. В емоційному плані у вправі присутнє здивоване запитання – подив ( висхідна інтонація ) та відповідний відгук полегшення ( нисхідна інтонація ).
- Вправа на правильне формування голосних, чистоту інтонування та звуковедення.
5. Вправа на крещендо та димінуендо. Вчитель пропонує учням порахувати до десяти, починаючи на P, поступово збільшуючи звук до F.
- Вправа на розвиток співочої дикції та артикуляції, а також ритмічного слуху.
– На фоні тупання ногами ( Т ), плескання долонями ( П ), діти промовляють речитативом текст.
Речитатив: Сірко собака мій, собака, мій собака, сірко собака, мій собака, мій пес.
- Вправа на чистоту інтонування. Пісня – гра « Гра в гостей», основана на музичному запитанні та музичній відповіді. Вчитель поділяє дітей на дві команди: перша команда – «господарі», друга – «гості».
ІІІ. Додаток до
конспекту відкритого заняття для молодшої групи основного рівня на тему:
«Розкажи нам, музико, казку!»
Додаток № 1.
- 1. Вправа музичне вітання «Добрий день».
- 2. Вправа музичне вітання «Музика чарівне диво».
- 3. Вправа-гра на вироблення правильного повітряного струменя. (Дітям потрібно брати дихання носом, видихати у трубочку, яка знаходиться у стакані з водою; Видихати (носом, ротом) на паличку із паперовою зірочкою на ниточці).
- 4. Вправа «Пори року» на чистоту інтонування та розширення співочого діапазону.
- 5. «Малюємо голосом» – вправа на висхідну та нисхідну глісандуючі інтонації.
- 6. Вправа «Від шепоту до крику» демонструє динамічні можливості голосу, ознайомлення учнів
з поняттями «crese» та «dim» ( Учні промовляють цифри «1», «2»- пошепки, «3», «4» – тихим голосом, «5», «6», – середнім голосом,
«7», «8»- голосно, «9», «10»- дуже голосно, «10»- кричать. Та навпаки).
- 7. Вправа на рухливість голосу, чистоту інтонування та динамічні відтінки: «f» та «p». Гра «Музичні шашки» (Практичне застосування понять: нотний стан, ноти, тривалості нот, звукоряд).
- 8. Музичні загадки.
1) Стан цей нотні знаки носить, як він зветься? (Нотоносець);
2) Хто стоїть як вартовий, перед нотними рядками? Хто рядок нам відкриває, місце нотам визначає? (Скрипічний ключ);
3) Якщо нота біла, то ця нота – …(Ціла).
4) На нашім інструменті є і струни, і педаль. Хто ж він є? Безперечно, це – знайомий
наш … (Рояль).
- 9. Пісня-гра «Самовари чайнички» (На початку гри вчитель поділяє дітей на 2 команди і дає кожній дитині по повітряній кульці, на яких написані назви ноток. Діти танцюють під музику, а по закінченню вони повинні вишикуватися по порядку, так як стоять ноти у звукоряді. Переможе та команда, яка швидше і без помилок вишикується у «звукоряд».
- 10. Гра «Боротьба за ноту» (Ведучий вивішує плакат, на якому написані різні ноти.
Пропонує учасникам гри розділитися на 2 групи, після цього запрошує по одному представнику від кожної команди до плакату і пояснює завдання:
назвати по порядку всі ноти.
Переможцем стане той, хто зробить це швидше.
Додаток № 2.
- «Я по коробу метений, я на яйцях спечений,
Я од баби втік, і од діда втік, так і од тебе втечу» (Колобок)
2. «Котику-братику, несе мене лиска по каменю-мосту, порятуй мене!» (Котик і півник).
3. Дід плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче:
– Цить діду, не плач бабо! Я знесу вам яєчко не просте, а золоте («Курочка-ряба»).
4. «Тягнуть-потягнуть, витягти не можуть» (Ріпка).
5. «Стали тут мишенята вилазити з –за столу, а півник їх не тримає, хто ж отаких лінюхів пиріжками пригощатиме» (Колосок).
Додаток № 3.
Гра «Складіть мелодію». Для цієї гри дітям надаються виготовлені картки з нотами. Діти поділяються на 2 команди і складають з цих карток мелодію. Після цього кожній команді потрібно просольфеджувати та проспівати дану мелодію. Перемагає та команда, яка не зробила помилок і була більш ерудованою.
Додаток №4.
Гра «Скульптори» – Для цього конкурсу дітям роздають паперові та шоколадні плитки.
Інструмент, яким «скульптори повинні користуватися – це їхні власні зубки.
Заразом і «стружка» пропадати не буде – її можна, і навіть потрібно з’їсти. Фігурка, яку повинні зробити діти, матиме форму «серцю».
Додаток № 5.
1) Малюнки із відомих українських народних казок;
2) «Курочка ряба», «Колобок», «Ріпка», «Колосок», «Котик і півни», «Котигорошко».
3) Плакат із зображенням нот.
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА:
1. «Методика викладання музики в початковій школі» (навчально-методичний посібник) – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан 2001р.(стор. 114-116) О.П.Ростовський.
2. «Весела перерва. 1-4клас» (навчально-методичний посібник – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, Корнієнко С.М. (стор. 69-71).
3. «Родинне дозвілля у початкових класах»: Навчально-методичний посібник. ІІ –е видання, перероблене і доповнене – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001 р.
4. «Українські народні казки» – Київ „Веселка” 1988 р. (стор. 5-5, 20-21, 63-68).
5.„Уроки музики в загальноосвітній школі”: Музичний посібник – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003 р. (стор. 24, 30, 66-69, 76-81).
6.„Музика. Я пізнаю світ” – Дитяча енциклопедія. Авт.- упоряд. А.С. Кленов – Київ видавництво „Школа” 2005 р. (стор. 86-87, 288-291).
7. «Прислів’я та приказки: Природа. Господарська діяльність людини» / АНУРСР.
Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського; Упоряд. М.М.Пазяк; Відпов. ред. С.В. Мишанич.-К.:Наук. думка, 1889р. Стор. 300-301.
8. О.О. Гумінська «Уроки музики в загальноосвітній школі»: Методичний посібник.- Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2005.-Стор.30-32.
9. Букреєва Г.Б. «Цікава музика. Музично-дидактичні ігри.5-8 класи».
Навчальний посібник для учнів основної школи.-Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2006.-
Стор. № 71.
10.«Розкажіть онуку» № 11, 2003р. стор. 14. Рябченко В., Дробишева В.
«Перша енциклопедія музики». Видавництво «Махаон», 1999р. стор. 32-33.
11.Калуська Л.В. Дивокрай. Вибрані дидактико-методичні матеріали з
народознавчої роботи для працівників дошкільних закладів.
Книга перша, – Тернопіль: Мандрівець, 2006.-стор. 72 – 76.
12. Гонтаренко Н.Б. Сольное пение: секреты вокального майстерства. – Изд. 3-е, – Ростов на Дону: Феникс, 2007. – стор. 63 – 64; 140.
13. Барська З.М. Барви української народної пісні: Хрестоматія. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – стор. 78.
14. Іван Островерхий, Володимир Кленц. Заспівай, веселочка! – Тернопіль: Підручники і посібники, 2002, – стор. 37.
ЗМІСТ
1. Вступ
2. Методичні рекомендації по навчанню дітей дошкільного та шкільного навчального віку співу.
3. Конспект заняття на тему: «Колискова для доні – ляльки»
(Молодша група: діти 5 – 7 років).
4. Конспект відкритого заняття на тему: «Музичні професії».
(Середня група. 8-9 років)
5. Конспект відкритого заняття «Розмалюємо писанку»
6. Матеріали до конспекту заняття з теми: «Музична грамота »
7. Конспект заняття на тему: «Українська кухня»
8. Конспект заняття на тему: «Розкажи нам, музико, казку!»
9. Додатки.
10. Використані джерела.
