ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Виготовлення гвинтів авіаційних моделей
Мета заняття: навчальна – сформувати уявлення про принцип та значення сили тяги;
розвивальна – розвинути практичні навички з розрахунку та виготовлення повітряних гвинтів авіаційних моделей;
виховна – створити можливість для усвідомлення значення літакобудівництва.
Тип заняття: комбінований.
Обладнання: картки зі схемами та формулами, набори для креслення, контрольно-вимірювальні інструменти, інструменти для обпилювання, інструменти для столярних робіт.
Техніка: розрахунки, виготовлення.
ХІД ЗАНЯТТЯ
І. Активізація опорних знань гуртківців.
Сьогодні на занятті ми пригадаємо види матеріалів, що застосовуються в авіа моделюванні та спробуємо виготовити повітряний гвинт, а також, традиційно, поринемо у історичне минуле авіамоделізму та з’ясуємо до яких класів належать деякі наші моделі.
- 1. Мозковий штурм
Пригадайте, будь ласка, вимоги до матеріалів для літаючих моделей.
Що ми маємо пам’ятати про міцність цих матеріалів?
Які породи деревини застосовуються в авіа моделюванні?
Чому саме вони?
ІІ. Вивчення нового матеріалу.
- 1. Виготовлення гвинта.
Гвинт літаючої моделі є дуже відповідальною частиною. Від нього суттєво залежить політ, адже саме він створює тягу. Тому до його виготовлення слід підходити дуже уважно і ретельно виконувати усі вимоги.
Шаблони лопаті гвинта будемо вирізати з тонкої фанери або пластика. Для виготовлення повітряних гвинтів використовують тверді породи дерев,наприклад берези чи буку.
На верхній стороні бруска відмічаємо центр і через нього проводимо осьову лінію. Приклавши верхній шаблон лопаті, обводимо його за контуром гостро заточеним олівцем або ручкою. Ножем, а потім напилком обробляємо брусок відповідно до наміченого контуру.
Приклавши до заготовки шаблон «виду збоку», обводимо його і обробляємо ножем та напилком.
Робочу ( нижню) поверхню лопаті робимо трохи ввігнутою. Ввігнутість обов’язково контролюємо лінійкою. Верхня поверхня має бути опуклою.
Під час фінішної обробки перевіряємо балансування лопатей. Для цього « одягаємо» гвинт на досить тонку проволоку. Врівноважений гвинт займає горизонтальне положення, а у неврівноваженого більш важка лопать опиняється знизу.
Гвинт шліфуємо наждачним папером і фарбуємо лаком.
2. Практична частина
Метод мікрофону.
Давайте, хлопці, пригадаємо правила техніки безпеки при роботі зі столярними інструментами та інструментами для обпилювання.
( дотримуватися технологічної дисципліни;
дбайливо ставитися до устаткування, інструменту, матеріалів;
утримувати в чистоті робоче місце.
Щоб запобігти травмуванню, виникненню небезпечних ситуацій, слід дотримуватися таких вимог:
працювати на справному устаткуванні, справним інструментом;
виявивши несправність, повідомити вчителя;
не користуватися відкритим вогнем; • дотримуватися вимог особистої гігієни.
Вимоги безпеки перед початком роботи.
Перевірити спецодяг, застебнути його на всі ґудзики, сховати волосся під головний убір.
Ретельно підготувати своє робоче місце до роботи.
Уважно вислухавши вчителя і одержавши завдання на урок, перевірити ще раз справність інвентарю, інструментів особистого користування, наявність матеріалів.
Підготувати до роботи свій інструмент і пристрої, впевнившись у їх справності.
Не приводити в дію токарні верстати без дозволу вчителя.
Вимоги безпеки під час роботи
Під час практичної роботи виконувати тільки ті роботи, які доручив керівник.
Використовувати робочий час тільки для виконання завдання, не відволікатися розмовами, не ходити без діла майстернею і не заважати іншим.
Дбайливо ставитися до устаткування, верстаків, інструменту.
У випадку поранення під час роботи негайно звернутися до керівника гуртка за допомогою.
Інструменти загального користування брати тільки з дозволу керівника гуртка і одразу після користування повертати їх.
Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
Виявивши несправність під час роботи, негайно вимкнути верстат, повідомити керівника гуртка.
У випадку травмування, виникнення пожежі негайно повідомити керівника гуртка.
Надати першу допомогу потерпілому.)
ІІІ. Заключна частина
Авіамоделізм — технічний вид спорту, де учасники змагаються у конструюванні і виготовленні літаючих моделей літаючих апаратів (планерів, літаків, гелікоптерів і т.д..) і у керуванні ними під час польоту на швидкість, дальність, тривалість польоту та на вищий пілотаж.
На міжнародному рівні авіамоделізм курирується Міжнародною федерацією авіаспорту FAI, яка встановлює класифікацію, правила і порядок проведення змагань.
Існує також Академія авіаційних моделей (Academy of Model Aeronautics, AMA), яка встановлює свою класифікацію моделей.
Класифікація FAI
Категорія F-1 —вільнолітаючі моделі
Основні класи:
- F1A — моделі планерів (F1A або A2 за старою класифікацією);
- F1B — резиномоторні моделі літаків — F1B або B2 за старою класифікацією;
- F1C — таймерні моделі літаків;
- F1D — кімнатні моделі літаків;
- F1E — моделі планерів з автоматичним керуванням для польотів зі схилів;
Додаткові класи:
- F1G — резиномоторні моделі літаків, малого формату ;
- F1H — моделі планерів малого формату (F1H або A1 за старою класифікацією);
- F1J — таймерні моделі літаків малого формату ;
- F1K — моделі літаків з двигунами на CO2;
- F1L — кімнатні моделі літаків з розвиненим (>50 %) стабілізатором (EZB model);
- F1M — кімнатні моделі літаків для початківців;
- F1N — кімнатні моделі планерів з запуском стартом «з рук» («hand launch»);
- F1P — таймерні моделі літаків для юніорів;
Категорія F-2 — кордові моделі літаків
Основні класи:
- F2A — швидкісні моделі;
- F2B — пілотажні моделі;
- F2C — моделі для перегонів;
- F2D — моделі повітряного «бою»;
Додаткові класи:
- F2H — моделі повітряного бою з компресійнним (дизельним) двигуном;
- F2G — моделі для перегонів з контурним фюзеляжем;
Категорія F-3 — радіокеровані моделі
Основні класи:
- F3A — пілотажні моделі літаків;
- F3B — моделі планерів (триборство: тривалістьсть польоту, швидкість на базі, кількість проходів бази);
- F3C — моделі гелікоптерів;
- F3D — гоночні моделі літаків;
Додаткові класи :
- F3F — моделі планерів для паріння у динамічних потоках («гірські» планери);
- F3G — моделі мотопланерів;
- F3H — моделі планерів для польотів за маршрутом;
- F3I — моделі планерів з запуском буксировочним літаком;
- F3J — моделі планерів для польотів у термічних потоках на тривалість;
- F3K — моделі планерів з метальним стартом «з рук»;
- F3L — моделі апаратів легших за повітря (повітряні кулі, дирижаблі);
Категорія F-4 — моделі-копії літаків
- F4A — вільнолітаючі моделі-копії літаків;
- F4В — кордові моделі-копії лчтаків;
- F4C — радіокеррвані моделі-копії літаків;
- F4D — вільнолітаючі кімнатні моделі-копії літаків з резиномотором;
- F4E — вільнолітаючі кімнатні моделі-копії літаків з електромотором або мотором на вуглеці;
- F4F — вільнолітаючі кімнатні мініатюрні моделі-копії літаків;
- F4J — радіокеравані моделі літаків з реактивним двигуном;
Категорія F-5 — радіокеровані моделі літаків електроприводом
- F5A — пілотажні моделі літаків;
- F5B — моделі мотопланерів;
- F5C — моделі гелікоптерів;
- F5D — гоночні моделі літаків;
- F5E — моделі літаків з живленням від сонячних батарей;
- F5F — моделі мотопланерів (10-елементна батарея);
- F5G — моделі мотопланерів збільшеного разміру ;
Авіамоделізм – це конструювання, будування і запуск літаючих авіамоделей. Історія створення літаючих моделей бере початок з глибокої давнини. Перші повітряні змії зявились в Китаї близько 4 тисяч років тому. Актуальність авіамоделізму для підростючого поколення існує і тепер.
Для занять технічними видами спорту, в тому числі авіамоделізмом, необхідно:
- багаж теоретичних знань, больш глибоке розуміння математики, фізики, креслення, знання одиниць міри і багато іншого;
- певний досвід в работі (навички та вміння);
- знання технології, вміння працювати з різними столярними інструментами;
- вміння працювати з різними лакофарбовими матеріалами;
Проте найголовнішим, мабуть, є постійний творчий процес.
