План
I. Значення музично-дидактичних ігор в житті дитини.
II. Музично-дидактичні ігри на заняттях:
1. Використання музично-дидактичних ігор в процесі співу.
2. Використання музично-дидактичних ігор в процесі слухання музики.
3. Використання музично-дидактичних в процесі музично-ритмічних рухів.
III. Приклади деяких музично-дидактичних ігор.
І. Значення музично-дидактичних ігор в житті дитини
Основне значення музично-дидактичних ігор — формувати у дітей музичні здібності в доступній ігровій формі, допомогти їм розібратись в співвідношенні звуків за висотою, розвивати в них чуття ритму, тембровий і динамічний слух, прагнення до самостійних дій із застосуванням знань, отриманих на музичних заняттях. Музично-дидактичні ігри збагачують дітей новими враженнями, розвивають у них ініціативу, самостійність, здатність до сприйняття, розрізненню основних властивостей музичного звуку.
Музично-дидактичні ігри допомагають дитині в цікавій для неї формі почути, відрізнити, порівняти деякі властивості музики, а потім діяти з ними.
Музично-дидактичні ігри повинні бути прості і доступні, цікаві і привабливі. Тільки в такому випадку вони стають своєрідним збудником бажання дітей співати, слухати музику і танцювати.
Разом з набуттям спеціальних музичних знань, у них формуються риси особистості, і в першу чергу згрупованості, відповідальності.
ІІ. Музично-дидактичні ігри на заняттях
Застосування музично-дидактичних ігор на заняттях дає змогу провести його найбільш змістовно.
В грі діти швидше засвоюють вимоги програми по розвитку співочих умінь і музично-ритмічних рухів, і навіть в області слухання музики. Іноді музично-дидактичні ігри проводяться на занятті (частіше вдругій його половині) як окремий вид діяльності. Такі ігри мають навчальний характер. В доступній ігровій формі у дітей розвиваються музичні здібності.
Дидактичні ігри на музичних заняттях починаємо проводити з першої молодшої групи. Ці ігри здебільшого пов’язані із застосуванням наочності.
В групах старшого дошкільного віку основним матеріалом дидактичних ігор стають музичні іграшки і інструменти, настільно-друковані ігри, а також використовуються і технічні засоби навчання.
Використання музично-дидактичних ігор в процесі співу.
Музично-дидактичні ігри, які використовуються в процесі співу, допомагають нам вчити дітей співати виразно, не примушено, вчать брати дихання між музичними фразами, втримувати його до кінця фрази.
В дитячому садку дошкільники співають пісні різного характеру. Поступово діти починають розуміти: для того щоб передати той чи інший настрій в пісні, треба виконувати їх по-різному: одні пісні відривчасто або протяжно, інші легко або наспівно. Використання способу виконання пісні підгрупами або з солістом надасть в цьому дієву допомогу.
Для закріплення знайомих пісень ми використовуємо гру «Чарівна дзига», яку можна проводити в декількох варіантах, діти визначають пісню по вступу, заспіву, приспіву, які виконуються на фортепіано, 2-3 дітей (одна дитина) повинна впізнати пісню по музичній фразі, проспіваній усіма разом або індивідуально; впізнати пісню, програну на металофоні або акордеоні.
У вільний від занять час діти самостійно організовують різні музично-дидактичні ігри, пов’язані із співом. В таких іграх у дітей розвивається почуття товариства, відповідальності. В якості прикладу можна представити музично-дидактичну гру «Музичний магазин», яку діти часто організовують в групі. Дитина-продавець пропонує покупцю запитуючу касету, диск, платівку, повинна голосом відобразити мелодію. Від його виконання залежить, візьмуть дану касету чи попросять іншу, від дитини вимагається І чистота звучання, і правильна сила звуку, і дотримання всіх відтінків при виконанні.
Немалу роль в розвитку у дітей слуху, ритму грають розспівки, які проводяться на музичних заняттях до розучування будь-якої пісні. Розспівка «Качелі» дає знання про висоту звуків; дитина получає завдання визначити по одному звуку, де знаходиться качелі (вгорі чи внизу) і показати на картинці. Якщо дитина правильно визначає, всі плескають. Таким чином проходить своєрідна гра на визначення звуків по висоті.
Гра «ПОРИ РОКУ»
Для прикладу обговорюємо яблуко. Спершу уявляємо суцвіття на дереві. Опісля плід маленького яблучка. Це і є прихід ВЕСНИ. Після нього яблучко починає рости, стає більшим. Це називається ЛІТО. Яблучко червоніє, набуває апетитного вигляду – це відбувається ВОСЕНИ. Наприкінці яблуко з’їдають. Залишається огризок. Це – ЗИМА.
У такій спосіб діти знайомляться з порами року.
Після цього ми слухаємо твір композитора Вівальді «Пори року».
Я ставлю дітям запитання, які інструменти вони впізнали, якій настрій переважає в музиці даного твору: мажорний чи мінорний. Ця вправа дуже ефективна і корисна. Діти вчаться чути звучання весни – дзюрчання струмків, яке відтворює оркестр. Літо вони уявляють веселим, радісним, осінь – сумною, оскільки опадає листя.
Така гра навчає прислухатися до музики, «бачити» та уявляти динамічні події, пов’язані зі звучанням оркестру та окремих інструментів. А це – основа правильного та єдино можливого сприйняття музики.
В грі «Де мої дітки?» розвивається уміння розрізняти звуки, різні за висотою, діти з задоволенням відповідають тоненьким голосочком мамі-качці, кішці, пташці. І вже при повторному виконанні гри діти впевнено знають, що мама-кішка співає низьким голосом, а кошеня — високим.
Для визначення звуків за висотою можна використати і такий прийом. Діти слухають мелодії, характеризуючи умовні дитячі іграшки: ведмедя, зайця і пташку. Діти визначають музику і кладуть відповідну іграшку на відповідну сходинку «музичних сходинок» (ведмідь — нижня, зайчик -середня, пташка — верхня).
За звичай для розспівок беруть нескладні музичні фрази із знайомих дітям пісень, поспівок, і діти співають з різних звуків. Одночасно вони можуть проплескувати ритмічний малюнок в подальшому стукати його музичним молотком, на бубні або металофоні (на одній пластинці).
В середній групі діти повинні самостійно виконати ритмічний малюнок поспівки на одному звуці якого-небудь музичного інструменту (металофоні, тріолі, губній гармошці).
В музично-дидактичних іграх дітей цього віку можуть бути використані і ударні інструменти: різні брязкальця, трикутники, бубни.
В старших групах проводиться більш різноманітна робота по розрізнянню звуків по висоті і тривалості. Поспівки допомагають дітям визначити напрям мелодії, вони вчаться знаходити в мелодії два коротких і один довгий звук «Звук тягнеться довше», — каже дитина.
Рух мелодії вгору, вниз можна проілюструвати на музичних сходинках (п’ять сходинок). Дитина показує всім, як звучить мелодія, рухаючи будь-яку іграшку по сходах вгору або вниз.
Велику роль в роботі музичного керівника відіграє наочність, зокрема фланелеграф. Фланелеграф із зображенням нотного стану (п’ять лінійок) Натягається на демонстраційну дошку. Ноти-кружки накладаються на нотний стан. Викладаючи ноти, діти вчаться правильно передавати мелодію знайомої пісні: визначати звуки по висоті, рух мелодії (вверх, вниз).
ІІІ. Приклади деяких музично-дидактичних ігор
«Що звучить?»
Хід гри. Дітям пропонується впізнати на слух звучання того чи іншого інструмента.
I варіант. Діти просто називають інструмент, на якому звучала мелодія.
II варіант. Дітям роздають декілька картонок (3-4). Вони визначають:
Матеріали: картонки (по кількості граючих), на яких зображені музичні інструменти (Додаток № 1), (Додаток № 2) та СД-диск із записом звучання музичних інструментів та творами видатних композиторів.
«Музичний м’яч»
Хід гри: Діти стоять колом. Під музику передають м’яч. Ведучий або говорить або краще співає:
Ти котись, веселий м’ячик,
Швидко, швидко по рядах.
Заспіває той, у кого
М’ячик спиниться в руках
(Можна співати на укр. нар. мелодію «Я Лисичка, я сестричка») У кого зупинився м’яч, той співає будь-яку пісню, вивчену на заняттях, а потім стає ведучим.
Матеріал: М’яч.
» Високі і низькі»
Хід гри. Під час марширування по колу уважно слухають музику. Коли звучать низькі звуки — діти присідають, а коли високі — марширують з піднятими вгору руками, а якщо в середньому регістрі, марширують, руки на поясі.
Матеріали: СД-диск із записом звучання творів видатних композиторів.
(Додаток № 2).
«Сонце — Хмара»
Хід гри. Мажор — це світло, сонце. Мінор — темрява, хмара. З однієї сторони причеплена хмара, з другої сонце. Якщо звучить музика мінорного характеру діти стають під хмарку, якщо мажорного — під сонце.
Материали: (Плакат із зображенням сонечка та плакат із зображенням хмарки) (Додаток № 3).
Музично-дидактичні ігри
1. «Що музичний інструмент розповість про себе»
Мета: закріплення знань про музичні інструменти.
Ігровий матеріал: музичні інструменти, озвучені і не озвучені (заховані в коробку), картки із зображенням музичних інструментів. (Додаток № 1; № 2)
Хід гри: Коробка з інструментами стоїть за ширмою. Дитина підходить до ширми, витягує з коробки інструмент, і, не показуючи дітям, починає розповідати про нього. Якщо дитині важко, дорослий ставить йому питання: «Що уміє робити інструмент?», «Як витягуються звуки?», «На що схожий звук інструменту».
У кожної з нот є веселе ім»я.
Співає iз друзями нотна сiм»я.
Коли вони разом, пiснi прилiтають,
I музика лине у свiтi без краю.Діти можуть ставити розповідачу питання. Гра повторюється до тих пір, поки діти не втомляться, або поки всі не побувають в ролі розповідача. Гру можна урізноманітнити тим, що в кінці дорослий читає цікаві історії і казки про музичні інструменти.
Музично-дидактична гра допомогла урізноманітити і удосконалити знання дітей про музичні інструменти, що надалі дозволило проводити з ними індивідуальну роботу, метою якої було навчання дітей грі на простих дитячих музичних інструментах.
2. «Бубонці»
Мета: розвиток звуковисотного слуху.
Ігровий матеріал: бубонці.
Хід: Дорослий розповідає: «Жили були три веселі бубонці: Дінь, Дань і Дон. У кожного була своя пісенька. Бубонець Дінь співав тоненьким голоском. «Дінь-дінь» – звучала його пісенька. Дань співав пісеньку середнім голоском: «Дан-дан». А у бубонця Дона голосок був грубіший, нижчий ніж у його братів. «Дон-дон» – грізно звучала його пісенька (використовується фланелеграф, на якому три лінієчки і бубонці повинні бути в своїх будиночках)».
Діти повинні повторити пісеньки різними голосами їх голоси повинні зливатися, коли одночасно співає 3-4 людини.
Вся робота допомогла виявити відчуття ритму розвинене у старших дошкільників найслабше, що і послужило підставою надалі для проведення, на основному етапі музично-дидактичних ігор тільки на розвиток цієї здатності. Як відомо, відчуття ритму складає основу емоційної чутливості до музику. І підібрані музично-дидактичні гри, поза сумнівом, повинні були служити цій меті.
Для успішного формування музичних здібностей і для досягнення вищого результату роботи був внесений елемент новизни – поєднання будь-якого музично завдання з розвитком відчуття ритму. Були використані наступні ігри.
3. «Прогулянка»
Мета: закріплення тривалості нот, розвиток відчуття ритму.
Ігровий матеріал: музичні інструменти по числу тих, що грають (молоточки, барабан, бубон, ксилофон, металофон, дзвоник, музичні тарілки).
Хід гри: Керівник: «Зараз, хлоп’ята, ми відправимося з вами на прогулянку, але це буде незвичайна прогулянка, ми гулятимемо, допоможуть нам в цьому музичні інструменти. Ось ми з вами спускаємося посходах (повільні удари молоточком по столу), а зараз ми вийшли на вулицю. Світить яскраве сонечко, ми зраділи, побігли (часті удари по барабану або можна молоточками по столу). Ми гуляли, веселилися, але раптом з’явилася хмара, подув вітер, ударив грім, виблискувала блискавка, і пішов дощ. Спочатку це були рідкісні краплі, а потім почалася часта сильна злива (ритм прискорюється, діти можуть стукати в барабан, бубон, молоточками по металофону, ударяти в тарілки, дзвоником передавати рідкісні краплі дощу; використовуються всі інструменти для передачі стану погоди; рідкісні краплі дощу і сильну часту зливу діти передають в певному ритмі, унаслідок чого у них закріплюються знання про тривалість нот)».
Керівник: «Злякалися хлоп’ята такої погоди і побігли додому, — знову швидкі і ритмічні удари».
Гра поступово ускладнювалася, діти за допомогою керівника придумували нові події, які відбувалися на «прогулянці», і кожного разу ритмічні малюнки ставали все різноманітнішими і складнішими.
4. «Навчи ляльок танцювати»
Ігровий матеріал: великі і маленькі ляльки — неваляйки.
Хід: У дорослого в руках велика лялька – неваляйка , у дітей – маленькі. «Велика лялька – неваляйка вчить танцювати маленьких»- говорить дорослий. Відстукує по столу спочатку нескладний ритмічний малюнок. Діти повторюють. Якщо спочатку діти повторюють за керівником, то потім вони самі придумують нескладні ритмічні малюнки, або керівник починає, а діти закінчують. Приклади ритмічних малюнків найрізноманітніші.
5. Звукова гра «Музичний вітерець».
Мета: Вчити малюків реагувати на початок та закінчення музики, на зміну темпу, характеру динаміки музичного твору. Вчити емоційно відгукуватись на образи, створені музикою.
Хід гри: Керівник: Діти, давайте зараз разом з вами уявимо, що ви – дерева, а ваші ручки – це гілочки на яких ростуть листочки (пальчики). А я буду – музичним вітром. Якщо музичний вітерець буде дути сильно, то листочки будуть колихатися повільно.
(Діти рухають ручками відповідно характеру музики яку вони чують).
Музичний матеріал: Керівник вибирає на власний смак, враховуючи вікову категорію дітей, та їх природні музичні здібності.
Дидактична гра на вивчення елементарної теорії музики (діти 3 – 5 років)
«Музичний теремок»
Мета: Познайомити дітей з низькими та високими звуками, правильно їх проспівувати.
Завдання: Вчити називати персонажів казки, вміти розподіляти по висоті звучання. Вірно розміщувати на нотному стані звірят відповідно музичному звукоряду І октави.
Розвивати чистоту інтонування, музичний та фонематичний слух, художньо-образне мислення, вміння проявляти уяву та інтуїцію. Збагачувати емоційно-почуттєву сферу дітей. Виховувати у дітей любов та зацікавленість до музики, витримку, вміння спілкуватися та домовлятися в грі; розуміння дітьми зв’язків музичного мистецтва з природним і предметним середовищем.
Матеріал: Ілюстрована книжка (формат А4)
«Музичний теремок». Нотки із зображенням персонажів казки. Картки (або маски) із зображенням звірят. Казка «Музичний теремок». (Додаток № 4).
Хід гри:
- Розповісти казку «Музичний теремок»
- Розподілити персонажів один за одним по висоті і дібрати кожному ноту:
ведмідь — набридь – нота «до»
вовчок — сірий бочок – нота «ля»
лисичка — сестричка – нота «соль»
зайчик — побігайчик – нота «фа»
жабка — скрекотушка – нота «ре»
мишка — шкряботушка – нота «мі»
комарик — дударик – нота «сі»
- Проспівати ноти звукоряду у висхідному русі.
- проспівати ноти звукоряду у нисхідному русі.
- Розпізнати звучання високих та низьких нот на фортепіано.
- Використовуючи маски звірят (або картки) із зображенням казкових персонажів діти повинні стати відповідно музичного звукоряду.
Творче музикування
«Озвучування вірша» (з досвіду Т.Тютюнникової) – може бути шарудіння листками паперу, дмуханням у пляшку, ударами дерев’яними паличками (олівцями), а також використання пластмасової коробки, бубна, дзвіночків, дерев’яної (картонної) коробки, барабана.
Лежить на небі хмара, зітхає й буркотить (шелестіти папером, дмухати в шийку пляшки).
В калюжі, в калюжі щодуху крапотить (стукати по пластмасовій коробці).
А ось маленька хмарка вискоком ніби кінь, ( пунктирний ритм на бубні).
Маленькими копитцями дзінь-дзінь, дзінь-дзінь, (дзвіночки).
Біжить по парасольках грибочків – малюків (дерев’яні палички).
Ось і настала осінь – пора грибних дощів. (шелестіти папером, стукати по дерев’яній коробці).
Педагогічна мета:
— розвиток музичних (ритмічних) здібностей дітей;
— урізноманітнення заняття.
Фонопедична вправа
«У кого що є в середині?»
В кульбабок білих – виліталка (діти легко здувають уявний пух з долоньок).
У мотоцикла – ричалка (діти супроводжують вимову звукозображального елементу «трр – трр» круговими рухами кулачків).
У годинника – спішилка (діти активно й чітко вимовляють склади «тік-так» і виконують коливання з боку в бік вказівним пальцем, який імітує маятник годинника).
У дівчат – смішинка (вимовляють склади «ха» й «хі» у фальцетному регістрі).
У мишки – пищалка (склад «пі» вимовляється тоненько й швидко).
У коника – іржалка (голосом на фонемі «і» зображується іржання коника).
У вітру – задувалка (двічі довго видихається повітря).
У каблучків – стукалка (легко й рухливо цокають язиком).
У носика – сопілка (тихенько шмигають носом).
В їжачка – пихтілка (пошепки й неголосно чергується склад «пих»).
А в сонечка – світилка (кожна дитина співає будь-який звук; кластерна пляма повинна прозвучати достатньо довго, щоб діти освоїли надані їм можливості вільного співу).
Прослідкувати:
— за керуванням артикуляційною мускулатурою;
— довільним керуванням регістрів;
— інтенсифікацією і регуляцією фонаційного виходу;
— формуванням механізму прикриття.
Педагогічна мета:
— стимулювання м’язів, що беруть участь у звукоутворенні;
— розвиток загальної моторики організму;
— розвиток артикуляційної моторики дихання, гнучкості голосового діапазону, розуміння звукозображальної мови.
Малюки – це найталановитіша частка людства, бо вони завдяки власній уяві та фантазії, граючись легко, без напруження опановують величезний світ навколо себе.
Діти починають мислити образами. Вони привчаються використовувати уяву для відтворення конкретних подій, що обов’язково стане їм у пригоді під час навчання у школі та у подальшому житті.
Керівнику – викладачу на замітку.
Майте на увазі, головне у роботі з вихованцями – уява та фантазія викладача.
Ігри, з якими Ви познайомилися, лише невеличка частка того, що повинно з’явитися у Вашій творчій діяльності на основі Вашого власного досвіду.
Перетворіть на гру будь-яке навчальне спілкування і воно озветься вражаючим успіхом Ваших вихованців.
Використана література:
— Гумінська О.О.
Уроки музики в загальноосвітній школі: «Методичний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – стор. 19 – 23; 31 – 25; 44; 47.
— Матеріал газети «Факти», статті Олесі Дружиної «Умея вспоминать необходимое, можно и забывать ненужное».
— Г.М. Цуканова, ілюстрації, 2013 ТОВ Видавництво «Ранок», Літературно-художнє видання для дітей дошкільного віку. Серія «Улюблена книжка» Теремок.
— Журнал «Початкова освіта» № 18 (114), 2001 «Резерви творчої педагогіки». Харків.
— Навчальне видання «Ранок», 2011. Серія «Розповімо дітям про музичні інструменти». Комплект наочних посібників; 16 фотоілюстрацій із корисною інформацією:
— як виглядає музичний інструмент;
— історія виникнення інструмента;
— усна народна творчість.
Додатки
