Позашкільний навчальний заклад
центр дитячої та юнацької творчості
“БЕЗДОННА ЧАША МУДРОСТІ”
(збірник пізнавальних програм
з народознавства)
м. Комсомольськ
2013
Донець Наталія Вікторівна,
методист позашкільного навчального закладу центру дитячої та юнацької творчості Комсомольської міської ради.
Донець Н.В. « Бездонна чаша мудрості» (збірник пізнавальних програм з народознавства)
м. Комсомольськ – 2013. – 52 с.
В збірнику вміщені сценарії пізнавально-конкурсних програм, спрямованих на вивчення українських звичаїв та традицій.
Посібник розрахований на педагогів – організаторів, відповідальних за організацію позакласної виховної роботи та всіх, хто цікавиться вивченням народознавства.
Відповідальна за випуск:
Лаптєва Тамара Миколаївна, директор позашкільного навчального закладу центру дитячої та юнацької творчості Комсомольської міської ради.
Затверджено методичною радою позашкільного навчального закладу центру дитячої та юнацької творчості Комсомольської міської ради,
протокол № 2 від 15.01.2013р.
ВСТУП
Виховання й освіта починаються із засвоєння духовних надбань рідного народу — мови, усної творчості, вірувань, моралі, національних традицій, звичаїв і обрядів, знань про різні сфери життя .З давніх-давен в українській родині, що була осередком виховання, панували традиції, які вбиралися з молоком матері. Дітей виховували на знаннях, практичних справах, діях, які відображали матеріальне і духовне буття, історію рідного народу та були спрямовані на формування світогляду, розвиток культури і духовності молоді. Народознавчий підхід не лише забезпечував усебічне і глибоке засвоєння накопичених минулими поколіннями знань, а й виховував пошану до свого краю, до його історії. Дотримання численних ритуалів, оберегів і табу мало сприяти засвоєнню вироблених попередніми поколіннями норм людської діяльності. Той факт, що деякі тисячолітні традиції, повір’я та обряди збереглися до наших днів, незаперечно свідчить про їхню ефективність у системі виховання, а також про безперервність культурно-історичного процесу на терені України.
Досвід виховання підростаючих поколінь відобразив фольклор — ефективний і водночас невимушений виховний засіб. Фольклор був усним підручником життя у слов’ян. Казки, пісні, билини, прислів’я, приказки, передаючись із покоління в покоління, знайомили дітей з реаліями життя, давали їм уявлення про сімейне й суспільне виховання, формували моральні та етичні норми. Справжнє виховання не може існувати в “чистому вигляді”, тобто поза традиційною культурою певної нації. Усі найвидатніші педагоги світу визнавали, що виховання дитини завжди має грунтуватися насамперед на культурно-історичних цінностях своєї нації, а вже пізніше відбувається знайомство з традиціями інших народів. Незаперечний закон дидактики: пізнання навколишнього світу починається зі знайомства з рідною вулицею, селом чи містом, своєю країною, а вже потім — з іноземними, сусідніми краями. Тобто від пізнання свого, рідного, національного — до пізнання чужого, багатонаціонального, світового. Тому програми, представлені в посібнику, мають на меті допомогти дітям познайомитися з народними традиціями та обрядами , виховуючи майбутні покоління засобами народної мудрості.
ІСТОРИЧНО-ЕТНОГРАФІЧНА ГРА
«Наші обереги»
Мета: збагачувати знання дітей про українську народну культуру, розвивати інтерес до культурної спадщини свого народу, створювати правильне уявлення про обереги українців, розвивати внутрішню культуру школярів, формувати в них потребу берегти, примножувати культурні надбання, сприяти всебічному гармонійному розвитку особистості, виховувати повагу дітей до української минувшини.
Оформлення: картки з завданнями, музичне оформлення, рушники, вироби з хліба.
Хід програми.
Ведуча: Як гарно і влучно сказано: „Немає України без калини, немає України без рушників, немає пісні української без солов’я… Так, це правда, бо це одвічні наші символи, наші обереги.
Берегиня, обереги… Як ніжно і лагідно звучать ці слова! А який глибокий зміст несуть вони в собі, черпаючи мудрість із велетенського океану незвіданої української душі.
Івасик: Саме слово „берегиня” (за словником міфології Сергія Плачинди) означає: найстаровинніша богиня добра і захисту людини від усілякого зла. Традиційний малюнок Берегині – символічна постать жінки з застережливо піднятими руками. Зображалася на білих рушниках, що вивішувалися над вікнами і дверима і, за наївними уявленнями, мали захищати домівку від чорних сил. Схематичний образ її вишивався на одягові, вирізблювався на дереві (віконниці, двері, ґанки). Невеликі зображення Берегині (глиняні або мідні обереги) українці носили на грудях.
Олеся: Існувало та й існує зараз дуже велика кількість різних оберегів. Ми зупинимося лише на кількох з них, на тих, які поширені і про які знаємо найбільше.
Івасик: З дитинства пам’ятаю рушники,
Що так любовно їх творила мати.
По-українські хата на святки
Сіяла вишитими рушниками.
Олеся: На полотні співали солов’ї
І красувались кетяги калини,
Зелений хміль в’юниться по гіллі,
Зоріли в колосках волошки сині.
Ведуча: Вишивка – це цікавий вид народного мистецтва. Вишивати по-справжньому, талановито досить непросто. Для цього потрібні роки терпеливої наполегливої праці. Вишивальниця мусить бути художницею.
Займалися вишиванням виключно жінки. І хоча роботи для жінки вистачало завжди, для вишивання також використовувалася кожна зручна нагода:
Досвітки та вечорниці, на яких вони збиралися для відпочинку від польових робіт.
Олеся: Готуючись вийти заміж, кожна дівчина повинна була мати багато різних вишиванок. Більш заможні дівчата готували собі по 50, 80, а іноді понад 100 сорочок з тонко виробленого і вибіленого полотна. Жіночий одяг оздоблювався надзвичайно гарно. Кольорова плахта, вишита старанно підібраними ніжними тонами, яскрава шовкова попередниця, барвиста вишивана сорочка – в такому одязі дівчина виглядала мальовничо, нагадуючи букет живих квітів.
1. Конкурс „Ой рушник, рушничок”.
Кожна команда заздалегідь готувала один або кілька вишитих рушників і розповідь про них. По черзі кожна команда розповідає про свої вишиванки.
А які звичаї ви знаєте, де б використовували вишитий рушник? (Бесіда).
1. Гостей зустрічають з хлібом-сіллю
на рушнику.
2. Вишитий рушник як оберег вішали
над дверима.
3. На весіллі стелили під ноги молодим.
4. Обходили поле навесні з хлібом-сіллю
на рушнику.
5. Раніше стирали зі столу (стирач), втиралися
та витирали руки (утирач).
6. Новонароджену дитину клали на рушник.
7. Перев’язували сватів на світанні.
8. Прикрашали образи та ікони (божник).
9. При похованні опускали домовину на рушниках.
Івасик: Хліб з колоска,
Колосок-із зернини,
Від рук мозолистих
Бере свій початок.
Його ростимо, наче рідну дитину,
І хліб у дорогу дарує нам мати.
Від хліба наснага,
І радість, і пісня,
І неба високість бере
Свій початок.
І ми від землі
І від хлібного тіста
Берем свою дужість,
Щоб ранки стрічати.
Від хліба усе –
І життя, і зростання,
І матері посміх, і кроки дитини,
І доля щаслива.
Олеся: Хліб-всьому голова. З давніх-давен народ над усе цінив хліб, сіль і честь. Хліб – то багатство, сіль – то гостинність і щирість, а честь – то людська гідність.
З давніх-давен знали, що давноруське слово „жито” походить від слова „жити”, „життя”. Є хліб-є й життя. Існує багато легенд, казок, прислів’їв про хліб. Послухайте одну з легенд.
Ведуча: Люди почали займатися землеробством ще від того часу, як Адама і Єву Бог вигнав з раю. Вигнані сім днів голосили навпроти райських воріт, припавши до землі. Бог послав Ангела сказати Адаму і Єві, щоб вони взяли землі, змоченої їх сльозами, і посіяли її. Там, де посіяв Адам, виросла пшениця, де посіяла Єва – коноплі. Отак люди одержали хліб і одяг.
Хліб у народі завжди берегли, ставились до нього, як до святині. Існувало, дуже багато традицій та ритуалів, пов’язаних з хлібом. Пильнували, щоб він ніколи не падав додолу. Якщо впаде, слід підняти, перепросити, поцілувати і з’їсти. За гріх вважалося відкусити й недоїсти шматок. Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна було через нього переступати. Треба підняти, обтрусити й покласти на видному місці – птахам. Якщо людина попросила у тебе хліба, переламай свій шматок надвоє, навіть якщо він у тебе останній. Коли надрізаєш хліб, обділи всіх за столом, а останній шматок візьми собі. Вийнявши хлібину з печі, не можна було повертати її назад, коли в хаті дівка була, „щоб не завертали старости”.
Олеся: Весільний хліб, коровай, шишки, треба скоро з’їсти, щоб не засохли, бо в „молодих життя всохне”. Цілушку давали дівчатам, щоб цілували хлопці. Крихти ніколи не змітали на домівку, ретельно збирали і віддавали курям, а крихти свяченої паски – худобі й птиці.
Івасик: Паляниця мала завжди лежати на столі, і ніхто не насмілювався покласти її сподом догори.
Про хліб та його значення для людини говорити можна дуже багато. А слова та міркування народні, пройшовши крізь віки, перетворилися на мудрі приказки та прислів’я.
2. Завдання: знайти другу частину прислів’я.
Командам завдання роздаються на картках.
Ні хліба, ні солі суха бесіда
Хліб-батько, білий хліб родить
Сій хліб у годину, а вода-мати
Без солі-не смачно, більше хліба мати
Найсмачніший хліб не їстимеш пирогів
На чорній землі літо без хліба
Зима без снігу будеш їсти кожну днину
Без трудів сам бурлак у неволі
Без хліба од свого мозоля
Глибше орати без хліба-не ситно.
Гра з болільниками.
Згадати види хліба. Хто більше?
Паляниця, балабушки, коржі, книші, пироги, пампушки, перепічки, булки, батон, коровай, бивень, шишки, паска, пряники, калита, корочун.
Ведуча: З давніх-давен у великій пошані була зачіска людини. Як тільки людина прокидалася вранці, вона обов’язково в першу чергу приводила до ладу своє волосся. Адже старі люди казали: як на голові-так і в голові. Тому якщо у когось волосся було скуйовджене, не причесане, то вважали, що в голові був такий самий гармидер. Звісно, така людина не користувалася повагою серед односельців. І, певно, саме через це дівчата завжди носили довгу, по пояс косу. Адже заплетена коса зі стрічкою мала дуже гарний і естетичний вигляд.
Олеся: Та якою б довгою не була дівоча коса, але коли одягали вінок, то стрічки повинні бути довгими за волосся. Це начебто оберігало його, а звісно, і його власницю від лихого ока і недобрих людей. І кожна квіточка у віночку, і кожна стрічечка несла в собі магічну силу і символ-оберег. Хто вміє віночок вити-той вміє життя любити. Який вінок-такий голосок. Тому зараз спробуємо визначити, яке символічне значення мала кожна стрічка у вінку.
3. Завдання. Визначити відношення кольорів та значення стрічок.
1) Найперша-посередині-символ землі (одна) –
1, 16, 22, 5.
Інші стрічки в’яжуться попарно.
2) Символ сонця – 3, 25.
3) Символ краси і молодості – 20, 11, 7.
4) Символ неба – 2, 18, 7.
5) Символ води – 9, 14.
6) Символ хліба – 26, 12, 23, 6,5.
7) Символ мудрості людини – 4, 15, 11, 21, 5.
8) Символ душевності та щирості – 12, 24, 10, 5.
9) Символ достатку – 13, 17, 5.
10) Символ пам’яті про померлих – 19, 8.
Але цю стрічку в’язали лише тоді, коли її кінці були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому – місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не в’язали.
Івасик: Коли дівчина росла сиротою, то в косу вона вплітала блакитні стрічки. І люди при зустрічі обдаровували її подарунками, одягом, хлібом, грішми. Бездітні люди прохали бути їм за доньку. А дівчина на повагу до тих людей, дарувала стрічку з вінка чи вишиту хустинку, в якій носила насіння любистку.
4.Гра з вболівальниками.
Визначити які квіти вплітали у вінок.
1. Деревій
2. Барвінок
3. Вишня
4. Незабудка
5. Калина
6. Безсмертник
7. Любисток
8. Волошка
9. Ромашка
10.Мак
11.Чорнобривці
12. Ружа
Івасик: Не цурайся пісні, яку чув од мами,
Не згуби – то мова прадідів твоїх,
Бо зректися пісні, що цвіла віками,
Мов забуть народ свій, даль його доріг.
Олеся: Пісня – це голос нашого народу, його глибокі душі, вияв його співучої вдачі, нездоланності та символ безсмертності. З перших днів свого життя дитина починає пізнавати навколишній світ. І починається це з пісні. Так-так, саме з колискової пісні рідної матусі. І саме співуче слово закладає фундамент добра, щедрості, людяності.
Чому ж здавна українці славляться своїми піснями? Чому українська пісня зачаровує всіх і вся навкруги? Існує легенда про українську пісню.
Ведуча: Розповідають, що Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була одягнена у вишиту сорочку. Руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.
– Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.
– Я-Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з вдів та сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.
– Чого ж ти не підійшла до мене? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
– Є в мене неоцінений дар, який уславить тебе на цілий світ. Це-пісня.
Узяла дівчина Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
Олеся: Так, дійсно, найголовніше і найчарівніше добро в нашого народу – це його пісня. Народження людини пов’язане з піснею, перше кохання дівчини і юнака, щастя любові і гірка тривожна розлука – в пісні, думи батька і матері, що виглядають синів з походу, з далеких доріг війни – в пісні. Він, йдучи в похід, бере з собою три речі: зброю, хліб і пісню.
Івасик: А як душевно відзивалися про українську пісню митці світового рівня, які хоча б раз бували в Україні!
„Здається, кожна гілка дерева на Україні має свого поета і кожна стеблина трави на цих безмежних квітучих відлунюється піснею”.
Тальві, США.
„Народні пісні для України – все: і поезія, й історія, жива, яскрава, сповнена барв, істини, історія, яка розкриває все життя народу”.
М.В. Гоголь.
Ми з вами теж зараз спробуємо згадати українські пісні, які чули в дитинстві і які звучать зараз.
Проведемо 5. „Аукціон українських пісень”.
Команди згадують пісні і по черзі співають їх. Виграє та команда, яка більше змогла заспівати. (Підготовка 3хв.)
6. Гра з болільниками.
Вікторина.
1. Хто сказав, що „народні пісні для України – все: і поезія, й історія, жива, яскрава, сповнена барв, істини, історія, яка розкриває все життя народу”?
а) Гоголь М.В.;
б) Чайковський П.І.;
в) В.А. Моцарт.
2. Які пісні називаються народними?
Народні – пісні, які співав народ.
3. Народні пісні дуже різноманітні за жанрами. Які з них знаєте ви?
Трудові, обрядові, календарні, колискові, весільні, історичні, балади, частівки, і інші.
4. Назвіть виконавця і назву пісні:
Кажуть хлопці:
Я сама, наче квіточка,
Що пливуть мої слова,
Як та річечка,
Що душа моя співає,
Мов сопілочка….
Пісня „Україночка”, виконує народна артистка України Оксана Білозір.
Ведуча: От і підійшла до завершення наша зустріч. І хотілося б, що ви не забували нашого минулого, бо без минулого – немає майбутнього.
Доки праця радує десниці
Й смак солодкий в рідної води,
Певна я – не висохнуть криниці,
Ті, які копали ще діди.
Ще ми хазяї на ріднім полі,
Ще умієм сіять і орать,
Не дамо сум’яттю і недолі
Та козацькі душі осідлать.
І не слід із відчаю журитись,
Бо поки буя вишневий цвіт,
Буде жить, не може загубитись
На землі наш український рід.
НАРОДОЗНАВЧА ГРА
«Недалечко червоне яєчко»
Мета: розширити і поглибити знання дітей про найдавніше і найурочистіше церковне свято, традиції нашого народу щодо святкування Великодня, ознайомити з символікою знаків на писанках, виховувати повагу до традицій українців, пошану до минулого та сучасного.
Обладнання: музичне оформлення, малюнки до Великодня, література по темі, крашанки.
Хід програми.
Ведуча: Христос Воскрес! Усе радіє.
Сміється сонечко з небес,
Прозора річечка леліє,
Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Не встигають зимові струмки відшуміти і провести свою господиню, а вже Весна балує нас гарним і лагідним святом – Великоднем. У давнину Пасха – це свято весняного сонця і пробудження природи. Зараз це свято приурочене до християнської Паски, що походить від давньоєврейського „песах”– жертовне ягня.
Як стверджує християнське вчення, Ісус Христос свідомо ніс три дні розп’яття, аби довести людству ту істину, що ганебним вчинкам не місце на Землі. Ісус Христос усім своїм життям засуджував підступність, зраду, заздрість, жорстокість, зло.
Великодня обрядовість має свою специфіку. І Великодню передує цілий святковий тиждень. Зараз ми спробуємо визначити його особливості.
1.Конкурс „Відгадай назви”.
1. Це останній тиждень перед Великоднем. Його ще називають Білим. ….. У ці дні все чистять, прибирають, білять хату. У неділю святять вербу.
2. У цей день пекли паски. Очищення за допомогою води-найголовніше дійство цього дня.
3. Цього дня не шити, ні прясти не можна. Великий гріх-рубати дрова. За народними віруваннями кажуть: „Хто сьогодні співає, той на Великдень буде плакати”.
4. В цей день роблять крашанки. Фарбують їх у червоній, зеленій, жовтій, синій і золотистий кольори. Перше фарбоване яйце зберігають і, при потребі, обкурюють хворого на пропасницю.
5. Вночі розпалюють вогонь біля церкви, освячують паски, крашанки, ковбасу, сіль.
ЗАВДАННЯ: підібрати назви днів тижня.
Вербний тиждень, Великодня середа, Чистий четвер, Великдень, Великодня субота, Страсна п’ятниця.
Ведуча: Основними символами Великодня є ритуальний хліб-паска. Печуть її в Чистий четвер. Не можна у хаті, де печуть паски, гримати дверима, позичати щось із хати. Це – гордість господині. Вважали, що вдала паска віщувала добро, щастя в родині, невдала – якесь нещастя.
Другим Великоднем символом є писанка або крашанка. Це символ сонця, весняного пробудження природи, зародження роду. Розмальоване яйце вважалося родинним оберегом. На писанках створювали різні орнаменти, використовуючи при цьому давні символи.
2.Конкурс „Розшифруй символи”.
1. Символ Всесвіту, знак 4 сторін Квіти
світу, 4 темпераментів Безконечник.
2. Це символ безсмертя, Колосся
майбутнього небесного Граблі
існування. Зоря
3. Символ вогню, безсмертності, Дерево життя чоловічої й материнської сили. Хрест
4. Символ скарбниці життя, Колесо
відновлювальної природи. Свастика
5. Уособлення святої їжі Дубовий листок
6. Символ дощу, води, що Трикутник
вийшла з неба й землі.
7. Знак святого вогню й сонця.
Символ Божої Величі.
8. Символ сили богів погоди.
9. Знак неба. У християнстві-знак Христового
царства.
10.Символ безконечності життя, вічний рух.
11.Символ краси.
(1. хрест; 2. колесо; 3. трикутник; 4. дерево життя; 5. колосся; 6. граблі; 7. свастика; 8. дубовий листок; 9. зоря; 10. безконечник; 11. квіти).
Ведуча: Не всі кольори можна використовувати при фарбуванні крашанок. Кожний колір – символічний і багато чого може означати при виготовленні писанки. Ми зараз спробуємо визначитись із кольоровою гаммою.
|
|
3. Конкурс „Символи кольору”.
- Радість життя, любов –
- Сонце, місяць, зорі, врожай –
- Символ весни, воскресіння природи –
- Буря, негода, нещастя –
- Матір-земля, її врожай, щедрість до людини
- Здоров’я, мир на землі, небо –
| Ч | Г | Г | К | Г | Ї | Ю | Є | Є |
| Е | Р | Ю | О | Р | Г | Ю | З | Ю |
| Є | В | О | Ї | И | Ж | Є | Е | Л |
| Й | И | Н | Є | Ч | О | О | Ь | Е |
| Ь | Ї | Ю | Ч | Н | В | Й | И | Н |
| Б | Ї | Ю | О | Е | Т | Ї | Ф | Ї |
| Й | И | Н | Р | В | И | Ь | Б | Ф |
| Ф | Ф | Г | Й | И | Й | Ї | Л | А |
| Ь | Г | Ь | Й | И | Н | Т | И | К |
Ведуча: Гарна писанка у мене,
Мабуть, кращої нема.
Мама тільки помагала,
Малювала я сама.
Змалювала диво-пташку,
Вісім хрестиків дрібних,
І малесенькі ялинки,
Й поясочок поміж них.
Ми вже розглянули, які символи та кольори використовуються при виготовленні писанки. От і ми зараз проведемо конкурс на кращий малюнок писанки.
4. Конкурс „Малювання писанки”.
А поки учасники працюють, послухайте кілька легенд про писанки. (Додаток).
Захист малюнків.
Ведуча: Не будемо забувати, що Великдень – велике народне свято, яке ніколи не обходилося без цікавих Великодніх ігор. Ми з вами теж проведемо кілька з них.
5. Конкурс „Народні ігри”.
Кожна команда проводить ігри по черзі.
1. „Набитки”. Дві дитини б’ють яйце з 2 сторін. У кого розіб’ється, той програв.
2. „Коток”. Діти котять яйця один за одним. Потрібно збити крашанку партнера. Хто частіше попаде, той і виграє.
3. „Кидок”. Кладуть 2 яйця на відстані в одне яйце. Дитина кидає крашанку, коли розкочуються обидва яйця – виграв, коли ні – програв.
4. „Відгадки”. Писанка (крашанка) ховається під одну з шапок. Відгадати з першого разу, де знаходиться яйце. Відгадану крашанку залишають собі.
Ведуча: Христос Воскрес!
Я ж відповім: „Воістину воскрес”
І де б не був я – ти мене почуєш,
І великоднє сонце із небес
Тебе за мене тепло поцілує.
І на цьому наша зустріч підійшла до завершення. Дуже дякую вам за плідну роботу і сподіваюсь на подальші зустрічі.
А на цьому слові – бувайте здорові.
До нових зустрічей.
Додаток. Легенди про писанку.
- Кажуть, що коли Матір Христова шукала, де її сина тримають вороги, то підійшла до якоїсь жінки, щоб запитати. Жінка розповіла все, що знала, і пригостила Марію яйцем, з тих, що несла в корзині, бо не знала, хто перед нею. Коли ж Матір Христова відійшла, жінка глянула в корзину і ахнула: всі яйця стали різнокольоровими. Так Марія віддячила їй за доброту.
- Після смерті Христа сім іудеїв зібралися на банкет. Серед страв була смажена курка і зварені в круту яйця. Під час банкету хтось сказав, що Ісус воскресне на третій день. На що господар дому заперечив: „Якщо курка на столі оживе, і яйця стануть червоними, тоді він воскресне. І з тієї миті яйця змінили свій колір, а курка ожила.
- Коли Ісус Христос воскрес із мертвих і зник, перелякані воїни, що охороняли склеп, злякалися і побігли сповістити про це своєму сотнику. Той не повірив їм, а сказав: „Як з мертвого може стати щось живе, як з білого може стати червоне? Готуйтесь на смерть!” Глянув сотник на стіл, де лежали яйця на тарілці, і остовпів: вони стали червоними. Сотник мовив: „Вірю тепер у воскресіння Ісуса, бо він є Бог! Ідіть у світ, а на спомин свого рятунку візьміть по одному червоному яйцеві. Вони вас врятували!”
Ігри з болільниками.
1. Пояснити, як виготовляють такі види писанок:
– крашанки (фарбовані однією фарбою);
– дряпанки (фарбують в один колір, а потім голкою чи шилом видряпують орнамент);
– крапанки (воском накрапують візерунок, а потім фарбують яйце);
– мальованки (розмальовують пензликом, олівцем чи фломастером);
– мармурові (на сире яйце накладають шматки сухої фарби, кольорового паперу, обв’язують ганчіркою і варять).
2. Згадати великодні прикмети.
Коли на Великдень дощ або хмарно, буде врожай.
Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні піде дощ.
Якщо на Великдень удень спить господар – то виляже пшениця, якщо ж господиня – виляже льон.
На Великдень перший раз зозуля закує.
На Великдень опівночі тварини говорять людською мовою.
ПІЗНАВАЛЬНА ПРОГРАМА
«На хвилях минулої слави»
Мета: виховувати у дітей цікавість до історичного минулого нашої держави, розвивати почуття національної гідності, розкрити значення козацтва та його місця в історії України, сприяти розвитку творчого та логічного мислення, пам’яті і уваги.
Обладнання: музичне оформлення, картки з завданнями, картки з номерами, білий папір, маркери, плакати з козацькими гаслами для оформлення зали.
Хід програми.
Святково прикрашена актова зала. На стінах плакати: «До булави треба й голови», «Де козак – там і слава». Звучить пісня «Ой на горі женці жнуть». Заходять учасники програми, займають місця за столами (два столи з назвами команд «Веселий курінь», «Гайдамаки». Виходить ведуча.
Ведуча. – Доброго дня вам, шановні гості та учасники. Я щиро вітаю вас у цій затишній залі на програмі «Козацькими стежками». Ми з вами спробуємо поринути у часи козацтва, дізнаємось щось нове про козацькі звичаї та традиції, їх культуру. А чи знаєте ви, хто такі козаки? (Діти відповідають).
Ведуча: – Що говорить вам «козак»?
Це крилате й горде слово.
Чи завжди буває так,
Що світлішає від нього?
Козаки – це вільні люди,
Козаки – це вправні люди,
Козаки – борці за волю,
За народну кращу долю.
Понад 500 років тому в українських степах поселилися перші козаки. Це були люди, які втікали від свавільства шляхти на Запоріжжя, де вони вважали себе «вільними людьми». Один із островів, де вони осідали, був Хортиця. Нижче нього Дніпро розливався широким простором, розгладжуючись і вбираючи в себе малі і великі річки. Козаки вподобали цю місцевість, яка давала їм надійний притулок від ворогів і назвали її Великим Лугом. «Січ-мати, а Великий Луг-батько; – таким було козацьке прислів’я. На цьому острові і зародилася знаменита Запорізька Січ. Її назва «Січ», «Січа» пішла від слова сікти, висікати, в значенні рубати.
Люди, які переселилися на нові землі, вибирали собі лісові хащі, недоступні для набігу ворогів, вирубували галявини і там поселялися. Так була заснована Січ. Близько 300 літ охороняли вони Україну від турків татар та інших ворогів. Багато славних синів своїми подвигами ввійшли в історію. Це Дмитро Вишневецький, Петро Сагайдачний, Іван Підкова, Северин Наливайко, Богдан Хмельницький. Цікаві прізвища, правда? Серед нашого народу часто трапляються всякі прізвища – чудернацькі, химерні, неправдоподібні. Багато з них виникли ще за козацьких часів. Отож давайте зараз дізнаємось, які ж прізвища були у козаків-запорожців.
Завдання 1: На картках зашифровані прізвища. Розшифрувати за допомогою алфавіту.
1)20,7,21,7,2,11,14,18,12,2 2) 18,1,16,11,3,1,14,15,19
(Перебийніс) (Наливайко)
3,7,21,18,11,4,19,21,1 22,16,1,3,24,23,1
(Вернигора) (Славута)
10,1,23,24,16,11,21,19,23,1 27,11,2,24,16,33,15,19
(Затулирота) (Цибулько)
10,1,2,24,31,14,28,1,22 3,7,21,18,11,6,24,2
(Забувайчас) (Вернидуб)
15,19,10,1,28,7,18,15,19 2,24,16,33,2,1
(Козаченко) (Бульба)
Додаток до завдання1.
А,Б,В,Г,Д,Е,Є,Ж,З,И,І,Й,К,Л,М,Н,О,П,Р,С,Т,У,Ф,Х,Ц,Ч,Ш,Щ,Ю,Я,Ь
Ведуча: Козак – це той, хто за освіту,
Хто прагне волі і блакиту.
Козак вкраїнську любить мову
Він завжди здержить своє слово.
Я гадаю, що ви, юні нащадки роду козацького, теж любите свою мову і історію нашої держави. Сподіваюсь, що вам дуже цікаво слухати про козацькі часи, їх культуру і тому хочу зараз перевірити ваші знання про запорожців та їх звичаї.
Завдання 2. Вікторина.
Вибрати правильну відповідь (піднімати картки)
1) Що означає слово «козак»?
І. вільна людина;
ІІ. назва квітки;
ІІІ. учений.
2) Який народний танець є бойовим мистецтвом козаків?
І. вальс;
ІІ. полька;
ІІІ. гопак.
3) Як запорожці називали свої бойові човни?
І. чайки;
ІІ. ластівки;
ІІІ. сороки.
4) Хто вважався Покровителькою та заступницею Січі?
І. Пресвята Богородиця Покрова;
ІІ. Вербна неділя;
ІІІ . Трійця.
5) Назвіть фірмову страву козаків?
І. куліш;
ІІ. коровай;
ІІІ. кутя.
6) Як у запорожців називався найменший побратим?
І. юнга;
ІІ. братик;
ІІІ. джура.
7) Назвіть атрибути справжнього козака?
– Шабля, шаровари, вуса, оселедець, люлька, рушниця, пістоль, порохівниця, кінь, пояс.
Ведуча: У козака-бідного сиротини, чорна бурка-його сват, шабля й люлька- вся родина, сивий коник-його брат. Козаки звертаються до коня як до розумного, рівного їм брата, діляться з ним сердечними таємницями. Все це ми можемо побачити у приказках, піснях, казках про козаків. Тож давайте згадаємо цього вірного козацького товариша і намалюємо його портрет.
Завдання 3. Козацький живопис.
Вибираються по 1 учаснику з кожної команди. Їм потрібно намалювати коня з зав’язаними очима.
Ведуча: Козак – чесна, смілива людина,
Найдорожча йому – Батьківщина.
І як і в кожної держави, у козацької теж були свої відзнаки і символи. А називалися вони «клейноди». Буквально це слово означає «дорогоцінності». Тож давайте дізнаємось, які ж були атрибути козацької Сечі.
Завдання 4.
Розшифрувати записані на картках назви клейнодів.
1.СССБСССУСССНСССЧСССУСССКССС (Бунчук).
КККБКККУКККЛКККАКККВКККАККК (Булава).
ЗЗЗКЗЗЗАЗЗЗЛЗЗЗАЗЗЗМЗЗЗАЗЗЗРЗЗЗ (Каламар).
2.ЮЮЮПЮЮЮІЮЮЮРЮЮЮНЮЮЮАЮЮЮЧЮЮ Ю (Пірнач).
МММПМММЕМММЧМММАМММТМММКМММА (Печатка).
ОООЛОООИОООТОООАОООВОООРОООИООО (Литаври).
Бунчук – держак довжиною до 2,5м., зверху кріпилася кулька, від неї донизу звисали пасма кінського волосся. На Запоріжжі вони були білого, чорного, червоного кольорів. З них іще звисало по 2 посріблені китиці. Це важливий атрибут гетьманської влади.
Булава – найважливіша ознака влади. Вона являла собою палицю з горіхового дерева (50-70 см) із срібного чи визолоченою кулею на кінці. Покривали бірюзою, перлами, смарагдами. На ній могли бути герб, прізвище чи вензель власника.
Каламар – знаряддя для письма: чорнильниця, перо, папір. Носив писар.
Пірнач – мала булава. Її куля порізана на 6 частин.
Атрибут влади полковника.
Печатка – нею володів суддя.
Литаври – козаки називали «тулумбас». Це барабан, виготовлений у вигляді великої мідної чаші, зверху обтягнутий воловою шкурою. Його голос скликав козаків і старшин на раду, повідомляв про загрозу нападу. Певним умовним сигналом передавалися накази по кошу або полку під час бою.
Ведуча: Гей, ви, хлопці-запорожці,
А де ж ваша сила?
Чи свою, козацьку славу
Ви не розгубили?
Будем хлопці-запорожці,
Завжди пам’ятати:
Хто безсилий, той безкрилий,
Тому не літати.
Завдання 5. Спортивний конкурс.
Два учасники стають у коло. Трохи згинаються вперед, піднімають одну ногу і беруть її ззаду рукою, другу закладають за спину. Завдання в тому, щоб вивести з рівноваги суперника поштовхом плеча.
Ведуча. Відбивається культура запорожців і в народній творчості. Кожне свято, кожний звичай чи обряд завжди відгукувався луною у прислів’ях, приказках та піснях. Тож існування козацької Січі не стало винятком. І зараз ми прочитаємо кілька висловів про козаків.
Завдання 6. Прочитай прислів’я.
І. Береженого Бог береже, а козака-шабля стереже
бе ре же ля го ка бе ко же
же ре сте но шаб бог за ре а
Козача потилиця панам – ляхам не хилиться
ко ли ча не ти ля ця
па
ться за хи по хам ли нам
ІІ.Козаку найперше – воля, козаку найперше – честь
ко чес ку пер пер ку во ко
ть за ше най най ше за ля
Ну-те ж, браття, або перемогу здобути, або дома не бути
ну бу ж ма тя або пе бу мо
гу
ти те не брат до або ти ре здо
Ведуча: Козака все життя супроводжує пісня і танці. У піснях відбивається усе: дозвілля козаків, культура, звичаї, військова тактика. Тож давайте зараз згадаємо пісні про козаків і виконаємо їх разом.
Завдання 7. Аукціон пісень.
- «Ой на горі женці жнуть».
- «Їхали козаки із Дону додому».
- «Ішов козак потайком».
- «Їхав, їхав козак містом».
- «Із сиром пироги».
- «Засвистали козаченьки».
- «Розпрягайте, хлопці, коней».
Ведуча. От і закінчилася наша програма. Сподіваюсь, що ви дізнались щось нове про мужніх козаків-лицарів, про їх життя і культуру. Надіюся на нову зустріч з вами. До побачення.
Список використаної літератури
1. Неживий О.І., Ужченко В.Д. Дидактичний матеріал з народознавства на уроках української мови. – К.: Освіта, 1993.
2. «Позакласний час». К: 1998 – 2012 рр.
3. Українське народознавство /За ред.. Павлюка С.П., Горинь Г.Й, Кирчіва Р.Ф./ – Львів: Фенікс 1994р.
4. Скуратівський В. Місяцелік. – К.: Мистецтво, 1993р.
5. Із народної скарбниці. Комсомольськ, 2004р.
6. Пономарьов А. Українська етнографія. К.: 1993р.
ЗМІСТ
1.Вступ………………………………………… 3
2. Історико – етнографічна гра
«Наші обереги»……………………………. 6
3. Народознавча гра
«Недалечко червоне яєчко»……………… 25
4. Пізнавальна програма
«На хвилях минулої слави»……………… 37
