Позашкільний навчальний заклад
центр дитячої та юнацької творчості
“СУЧАСНІ СТИЛІ ХОРЕОГРАФІЇ”
м.Комсомольськ
2013р.
Ломанова Дар’я Сегіївна, керівник колективу сучасного танцю “Street Dance“ позашкільного навчального закладу центру дитячої та юнацької творчості Комсомольської міської ради.
Ломанова Д.С.. «Сучасні стилі хореографії» –
м.Комсомольськ – 2013. – 36с.
Посібник містить інформацію про «Сучасні стилі хореографії».
Посібник призначений для використання в роботі керівниками хореографічних гуртків, студій та колективів позашкільних та загальноосвітніх навчальних закладів.
Відповідальна за випуск:
Лаптєва Тамара Миколаївна, директор позашкільного навчального закладу центру дитячої та юнацької творчості Комсомольської міської ради.
Затверджено методичною радою позашкільного навчального закладу центру дитячої та юнацької творчості Комсомольської міської ради, протокол № 2 від 15.01.2013р.
Вступ
Серед багатства форм художнього мистецтва хореографія займає особливе місце. Хореографія, як жодне інше мистецтво, володіє багатьма можливостями для повноцінного естетичного удосконалення людини, для її гармонійного духовного та фізичного розвитку. У хореографічному мистецтві все більше знаходить застосування і розвитку сучасний танець, зі своїм розмаїттям стилів та напрямків. В дитячих позашкільних закладах, школах, навчальних установах створюються гуртки, студії, ансамблі сучасного танцю, в яких учні та молодь знаходять можливість зробити свої перші кроки у світ богині, покровительки танцю Терпсихори.
Отже, колектив сучасного танцю «Street Dance» створений саме для того, щоб зацікавити та заохотити підростаюче покоління до різних стилів хореографії. Завдяки сумлінній праці вихованців, колектив «Street Dance» є неодноразовим переможцем міських, обласних, Всеукраїнських та міжнародних фестивалів та конкурсів.
Посібник має на меті більш детально розкрити світ сучасної хореографії: історію, класифікацію, тощо.
Сподіваємось, що збірник стане в нагоді керівникам гуртків сучасного танцю позашкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, хореографічних студій, а також всі небайдужим до світу сучасної хореографії.
Брейкденс (англ. Breakdance) — стиль вуличного танцю, що розвився з хіп-хоп-руху в Південному Бронксі (Нью-Йорк), на початку 70-х років. Цей танець є одною з підвалин хіп-хоп культури. Це найстаріший і найвідоміший зі всіх стилів хіп-хоп-танців.
Історія
Традиційно вважається, що початки брейкденсу виникли у 1969 році завдяки зірці того часу Джеймсу Брауну та його хіту «Get on the Good Foot». Під час виконання своїх композицій він виконував своєрідний танець, що отримав назву «Good Foot». Згодом він стає окремим танцювальним стилем. Було також започатковано традицію баттлів.
Танець тих часів значно відрізнявся від того, що розуміють під брейкденсом сьогодні. В деяких аспектах він був простішим. В танці не було таких елементів як Гелікоптер (Windmill), Хедспін (Headspin), Флаєр (Flare). Більше уваги приділялось футворку (Footwork або Floor Work). Цей, сьогодні застарілий, брейк став надзвичайно популярним серед молоді та вуличних угрупувань Південного Бронксу. Тут він пройшов значний шлях розвитку.
До наступного етапу розвитку долучились різноманітні групи людей, серед яких найвідомішими були Zulu Kings, Rock Steady Crew. Знайчний внесок додав діджей Africa Bambaataa, що створював музику для брекденсу. Rock Steady Crew додали багато акробатичних рухів у брейкденс. Серед них: Хедспін, Бекспін, Хендглайд та Гелікоптер.
У 1980-их популярність брейкденсу різко пішла на спад. Однак на початку дев’яностих танець отримує друге дихання. З’являються такі вражаючі елементи як флаєр (flare), ейртвіст (airtwist), найнті (1990).
Рухи
Щодо окремих частин брейкденсу часто вживають такі терміни як топрок (toprock), апрок (uprock), футворк (footwork), фрізи (freezes), суїсайди (suicides) та Пауермув (power move).
Отже термін Топрок вживається винятково до рухів, що виконуються у позиції стоячи. Топрок демонструє координацію, почуття ритму та підкреслює стиль брейкера. Переважно топрок є першою частиною виступу танцюриста. Він дозволяє розігрітись та перейти до наступних етапів.
Апрок — це частина топроку в якій присутні елементи змагання або битви. Це різноманітні прокрути, увертання, присяди та ін. Часто апрок виглядає як бій без контактів.
Футворк (дослівно — «робота ногами»)- елемент, що виконується в присадженому положенні. Тобто брейкер впирається обома руками, а частіше одною в підлогу та виконує різноманітні рухи ногами. Переважно футворк виконується по колу. Такі елементи називають пробіжками (англ. «step»). Сюди відносятся 6-step, 2-step, coffee grinder.
Фрізи — це завмирання брейкденсера на декілька секунд в чудернацьких та надзвичайно складних положеннях. Фрізи виконуються на одній/двох руках, на голові, на ліктях та інших частинах тіла.
Суїсайди — раптові падіння на спину, живіт, ягодиці та ін. Суїсайди часто виконуються як завершення виступу брейкденсера. Ці рухи часто виглядають надзвичайно небезпечними та болісними. Однак численні тренування та спеціальна техніка мінімізують небезпеку пошкоджень.
Пауермув — напевне найскладніша частина брейкденсу. Переважно це обертальні та циклічні рухи, що вимагають надзвичайної координації рухів, сили м’язів, гнучкості та відточеної техніки. Своє походження пауермуви беруть з гімнастики та деяких єдиноборств. Сюди відносится гелікоптер (windmill), флаєр (flare, рух запозичено з гімнастики), хедспін (headspin, обертання в положенні сточи на голові), найнті (1990, обертання в положенні стоячи вертикально на одній руці), ейртвіст (airtwist, airflare).
Змагання
Змагання брейкденсерів традиційно називаються баттлами. Переважно глядачі баттлу утворюють коло або квадрат всередині якого по черзі виступають брейкденсери. Баттли можуть відбуватись між одиночками, тобто 1 на 1, та цілими командами. Конкретний виступ танцюриста називають виходом. Тобто у випадку змагання двох чоловік, кожен з них може мати наприклад по два виходи тривалістю по 30 секунд, оскільки виступ є надзвичайно виснажливим. В батлах також присутні судді які в кінці визначають переможця! Окрім баттлу існує ще поняття джем. Джем — це не стільки змагання скільки просто демонстрація можливостей кожного брейкденсера. В “джемі”суддів немає там верішує все публіка..
Хауз (англ. House) — напрямок танцювальної електронної музики, що зародився на початку 1980-х років у Чикаго. Свою назву хаус одержав від чиказького клубу Warehouse, де діджей Наклз Френкі Frankie Knuckles, поєднав класичне диско з європейським синті-попом, додавши до них свої власні ритми за допомогою драм-машини Roland 909.
Історія
Френкі Наклз, один із засновників напрямку
М.Джефферсон за роботою
Багато експертів клубної музики вважають, що найперший хауз-трек написав Джес Сандрес Jess Saunders, і називалася ця композиція «On and on tracks». Вона була записана в 1984 році в Чикаго, на дешевих драм машинках виробництва фірми Roland. У тім же місті опинився Наклз Френкі Frankie Knuckles, ді-джей, що недавно переїхав з Нью-Йорка. У рідному місті він працював у клубі Continental Baths разом з Ларрі Леваном. У Чикаго Френкі відкрив клуб Warehouse. Там він виконував вельми еклектичні сети і багато відвідувачів цього місця називали цю музику ‘warehouse music’, що незабаром стала просто house music. Це була суміш соула, нью-йоркського диско та європейської електроніки.
Бурхливому розвиткові напрямку сприяла поява нових секвенсерів та синтезаторів, таких як Roland TR-909, TR-808 та TR-707, TR-727. До перших музикантів стилю хауз належать також Фарлей Джекмастер Фанк Farley Jackmaster Funk та Рон Гарді Ron Hardy (клуб «Music Box»). Roland TR-909,
В той же час у Нью-Йорку в клубі Paradise Garage в цьому ж напрямі працював ді-джей Ларрі Леван (Larry Levan). Проте Нью-йоркський хауз дещо відрізнявся від Чиказького.
В 1986 хауз потрапляє до Великобританії. Невдовзі народжується нова течія — ейсид хауз, яку розвивали Маршалл Джефферсон (Marshall Jefferson), група Футуре Phuture (Spanky, Herbie і dj Pierre) та інші виконавці, широко застосовуючи синтезатор Roland TB-303. Основні лейбли, що популяризували хауз — Trax та DJ International.
Своєрідним гімном музики хауз стає композиція М.Джефферсона «Move your body». А першим офіційним хітом — «Love Can’t Turn Around», записаний Фарлей Джекмастер Фанком Farley Jackmaster Funk як ремікс пісні Ісаака Гайєса Isaac Hayes, що у вересні 1986 посів 10 позицію.
Іншим відгалуженням хаузу став гараж, засновником якої вважається Арманд ван Хелден (Armand van Helden). Назва стилю походить від клубу «Paradise Garage», де хауз був значно наближений до пізнішого гаражу. Першим альбомом стилю гараж вважається альбом Тодда Террі (Todd Terry) «Touch Me Baby».
В сучасності хауз утворив велику кількість течій, серед яких можна згадати hard house, tech house, speed garage та інші.
Контемпорарі-денс – стиль сучасного сценічного танцю, що розвинувся зі стилів модерного та постмодерного танцю.
Для контемпорарі характерна відмова від традиційних атрибутів балету, робота на підлозі. Танець цього стилю часто виконують босоніж. Contemporary dance (контемпорарі) – напрям сучасного танцю, який зародився на початку 20 століття в США в результаті бажання танцівників знайти нові засоби виразності на відміну від догм класичного танцю і легковажності естрадного танцю. Contemporary dance передбачає велику кількість різних технік щодо роботи з тілом, диханням, свідомістю. Ось лише деякі з них: техніка Уїльяма Форсайта, Хосе Лімона, Сьюзен Кляйн, Мерса Каннінгема, release based techniques – техніка, заснована на релізі, автором якої є Джоан Скіннер, flying low – техніка роботи з підлогою та над підлогою, родоначальник її – Девід Замбрано та ін. Але загалом можна сказати, що техніка контемпорарі ґрунтується на гармонійному синтезі східної техніки (йога, айкідо, цигун тощо) й класичного західного танцю. Може скластися враження, що в контемпорарі існує величезна різноманітність форм руху. Частково це так, але все-таки можна виділити базові рухи цього напряму, принципи роботи з тілом і принципи руху: – дихання та його зв’язок із рухом; – гармонійне вибудовування тіла (основою слугують техніка Александера, метод Фельденкрайза, техніка релізу, ідеокінез, основи Бартенієфф); – розрізнення роботи м’язів і роботи суглобів; – робота з вагою, гравітацією, центром тяжіння; – використання інерції; – робота з навколишнім простором і часом. Чим же contemporary dance відрізняється від інших напрямів сучасного танцю? Передусім увагою до внутрішніх відчуттів танцівника, до змісту самого руху та якості танцюючого, до його взаємодії з простором, партнером, часом. У сучасному світі contemporary dance займаються не лише професійні танцівники, але й люди, які не мали раніше до танців жодного стосунку. Для них це змога вивчити можливості й особливості свого тіла та відчути тонкощі руху, можливість танцювати й імпровізувати.
Сучасний танець (Contemporary Dance) – напрям мистецтва танцю, що включає танцювальні техніки і стилі XX-початку XXI ст., Що сформувалися на основі американського і європейського танцю Модерн і танцю Постмодерн. У даному напрямку танець розглядається як інструмент для розвитку тіла танцівника і формування його індивідуальної хореографічної лексики. Засобами цього виступає синтез, актуалізація та розвиток різних технік і танцювальних стилів. Для сучасного танцю характерна дослідницька спрямованість, обумовлена взаємодією танцю з постійно розвивається філософією руху і комплексом знань про можливості людського тіла.
Контемпорарі з’явився на заході ще в 50-х роках ХХ століття. У Росії ж танець розвивався самостійно, як істинно народне мистецтво, масовий розквіт якого припав на 80-ті роки минулого століття. Важливим моментом у розвитку контемпорарі в Росії став перший American Dance Festival в 1992 році. Кращі зарубіжні майстри познайомили вітчизняних глядачів з новітніми тенденціями в сучасному танці, що дало новий імпульс розвитку саме контемпорарі-денс.
Хіп-хоп
Хіп-хоп, або гіп-гоп (англ. Hip–hop) — молодіжна культура, яка з`явилась у США в кінці 1970-х в середовищі афроамериканців. Включає в себе 4 основні елементи: діджеїнг, графіті, емсіінг (реп), брейкінг. Також часто 5-им основним елементом вважається вуличне знання (knowledge). До початку 1990-х рр. хіп-хоп став частиною молодіжної культури у багатьох країнах світу. Хоч вищеперелічені елементи разом складають хіп-хоп як субкультуру, вони живуть окремим життям. Сьогодні бі-бої рідко танцюють під реп, графіті малюють вже далеко не тільки репери. Тому в наш час хіп-хоп часто асоціюється в першу чергу зі стилем музики.
Розвиток культури хіп-хоп
1970-ті
Хіп-хоп зародився в середовищі афроамериканців і латиноамериканців Бронксу, району Нью-Йорка, 12 листопада 1974. В той час це була музика для вечірок, яку створювали диск-жокеї (скорочено ді-джеї, англ. DJ), що працювали у примітивній техніці симпелування: вона часто зводилась до прокручування музичного програшу інших виконавців кілька разів. Перші ем-сі були класичними конферансьє («Master of Ceremony» – скорочено MC) вони представляли ді-джеїв, а також підтримували увагу аудиторії енергійними вигуками і цілими промовами.
Популярність музики на цих вечірках привела до того, що місцеві ді-джеї почали продавати касети із записаними на виступах «сетами» (програмами виступів), в котрих майстерно міксувались ритми і басові партії зняті з композиції в стилях диско і фанк, поверх яких ем-сі читали реп. Це було виключно любительське заняття, і ніяких студій для випусків платівок репу не було.
Матір’ю хіп-хопу по праву вважається Сильвія Робінсон, котра вивела його на комерційний ринок і досягла його масового поширення після того як вона з чоловіком у 1970р. заснувала звукозаписувальну студію Sugar Hill Records. Її студія на початку осені 1979 випускає сингл «Rapper’s Delight» у виконанні The Sugarhill Gang, котрий створює сенсацію на американському ринку популярної музики.
1980-ті
На початку вісімдесятих у середовищі реперів виник інтерес до європейської електронної музики, — в першу чергу до Kraftwerk і Гері Ньюмена, що активно записували свої треки, — технологічних знахідок, разом з «брейкбітом», що розвивався — сприяли ритмічному відриву хіп-хопу від диско і фанку. Брейковий ритм в поєднанні з більш розвинутою технікою ямайського дабу вивели хіп-хоп на новий рівень.
До середини 1980-х років музика хіп-хопу перестала орієнтуватися лише на вечірки, і наступне покоління реперів почало розбирати серйозніші теми, наприклад соціально-агресивні репери Public Enemy отримали культовий статус не лише в середовищі негрів. Ускладнювалась і музична сторона хіп-хопу: його сучасний етап починається з 1987-го року. В середині 80-х реп музика набуває популярності на рівні з роком і кантрі. Американські музичні премії з 1988 року вводять для репу окремі номінації.
Емсіінг
Емсіінг – вчення про ритмічну розмову, поезію та проповідування. Зазвичай називається репом. Послідовники, які практикують його, відомі як емсі (МС) або репери (rapper). Емсі – це хіп-хоп поет, який керує натовпом шляхом римованого речитативу. Емсі це проповідник культури. Технічно різниця між емсі та репером в тому, що емсі створений суспільством, а репер – це проект компанії звукозапису. Слово емсі походить від абревіатури словосполучення «майстер церемоній» (M.C.). В його традиційному значенні М.С. – це особа, яка керує певним заходом – церемонією. Іншими словами емсі на певному дійстві виконує ту саму роль що і тамада на весіллі. Найдавніші форми емсіінгу існували серед давніх жреців, філософів та священників Африки та Азії. Пізніше давне мистецтво емсіінгу практикували африканські віщуни і мудреці. Вони подорожували від селища до селища навчаючи людей історії та життєвої мудрості. Ранні хіп-хопери перетворили традиційного майстра церемоній в Емсі, щоб «розкачувати» натовп шляхом віршованого речитативу. Емсіінг (в правильному розумінні) шляхом звукової вібрації маніпулює повітрям намагаючись змінити настрій людини. Емсі також проводять лекції та інші форми навчання людей. Більшість емсі цінуються за чітку дикцію, вміння «розкачати» публіку на вечірці і/або розповісти хорошу історію. Знаючи це, талановитий емсі практично завжди стає успішним і шанованим репером. Але талановитий репер зазвичай ніколи не стає шанованим емсі. Емсі читає про те, що його оточує, а репер читає про себе самого (іншими словами репер «понтується»). Справжні емсі вивчають і опановують обидва ці стилі для максимального успіху.
Список використаних джерел
- http://megasite.in.ua/35491-populyarni-vidi-suchasnih-tanciv.html.
- http://street-classic.com.ua/stili-ta-napryamki-suchasnogo-xoreografichnogo-mistectva.
- http://variosdance.blogspot.com/2010/04/belly-dance.html.
